Менкеуліцзі .. .. Політика КНР в Центральній Азії (1992-2017 рр.)

Актуальнісь проблем дослідження обумовлена стрімким зростання продовж останніх десятиліть міжнародного впливу Китаю, включаючи Центральну Азію – регіон, який був традиційною сферою впливу Росії. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі критичного аналізу комплексу історичних джерел і узагальнення наукового доробку українських, китайських й іноземних вчених висвітлити політику КНР у Центральній Азії на двосторонньому і багатосторонньому рівнях у 1992-2017 рр. за урядування трьох поколінь керівників КНР: Цзянь Цземіня, Ху Цзіньтао і Сі Цзіньпіна продовж перших 25 років після встановлення дипломатичних відносин з Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Таджикистаном і Туркменістаном, оцінити результати і наслідки цієї політики. Основні завдання дослідження наступні: 1) з'ясувати стан наукової розробки проблеми; 2) систематизувати і охарактеризувати джерельну базу дослідження; 3) пояснити його методологію; 4) висвітлити пріоритетні завдання політики КНР у Центральній Азії і їх реалізацію на рівні двосторонніх відносин з Узбекистаном, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном продовж першого десятиліття після встановлення дипломатичних відносин; 5) простежити формування багатостороннього регіонального діалогу і співробітництва у Центральній Азії у 1992-2002 рр.; 6) охарактеризувати зміни, які відбулися у відносинах КНР з регіональними державами у 2003-2012 рр. за головування Ху Цзіньтао; 7) висвітлити роль КНР у розвитку багатостороннього співробітництва в рамках Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в 2002-2012 рр.; 8) визначити напрями і динаміку розвитку двостороннього співробітництво КНР з державами Центральної Азії в 2013-2017 рр.; 9) охарактеризувати багатостороннє співробітницво КНР в регіоні у 2013-2017 рр.