Дослідження охоплює період з 1991 по 2018 рік і присвячене комплексному аналізу та узагальненню досвіду зв’язків з громадськістю (ЗГ) у системі стратегічних комунікацій (СК) збройних сил країн-членів НАТО.
У час інформаційних загроз і гібридних війн, зв’язки з громадськістю відіграють важливу роль у забезпеченні національної безпеки, формуванні позитивного іміджу армії, сприянні цивільного демократичного контролю. Дослідження розглядає можливості адаптації досвіду країн Північноатлантичного альянсу у цій сфері для вдосконалення комунікаційної стратегії Збройних Сил України (ЗСУ).
Перший розділ присвячений історіографії, джерелам та методології дослідження зв'язків з громадськістю в системі стратегічних комунікацій збройних сил країн НАТО та України. У дослідженні представлено комплексний огляд розвитку та ролі ЗГ у контексті СК, що є важливим інструментом сучасної інформаційної політики та підтримки військових операцій. Науковці акцентують увагу на координації зусиль у межах дільності НАТО, стандартизації підходів до СК та важливості адаптації міжнародних практик до національного контексту України. Окремо висвітлено українські дослідження, які зосереджуються на протидії гібридним загрозам та дезінформації, підкреслюючи необхідність інтеграції міжнародного досвіду для забезпечення національної безпеки.
Джерельна база дослідження включає широкий спектр літератури, нормативно-правових актів, офіційних документів, архівних матеріалів, повідомлень медіа та інформації з соціальних мереж, що дозволило охопити як історичні, так і сучасні аспекти зв'язків з громадськістю у військовій сфері. Значна увага приділена аналітичним звітам дослідницьких установ, таких як Корпорації «Research and Development» (RAND Corporation) та Центру передового досвіду стратегічних комунікацій НАТО (NATO Strategic Communications Centre of Excellence), які стали важливим джерелом для розуміння сучасних тенденцій у сфері ЗГ та стратегічних комунікацій.
Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних історичних методів, що дозволяє здійснити системний аналіз еволюції зв'язків з громадськістю. Використання проблемно-хронологічного та історико-системного підходів сприяло виявленню ключових етапів розвитку ЗГ як складової стратегічних комунікацій, а також їхнього впливу на інформаційну політику та національну безпеку. Аналіз літератури та джерел, застосування контент-аналізу, івент-аналізу та критичного підходу забезпечили глибоке розуміння ролі зв'язків з громадськістю в умовах сучасних інформаційних загроз.
Другий розділ роботи присвячено історичній ретроспективі формування та розвитку системи ЗГ в збройних силах країн-членів НАТО, зокрема США, від завершення Другої світової війни до початку ХХІ століття. Висвітлюються ключові етапи становлення системи комунікації між військовою організацією та громадськістю, а також їхня взаємодії з медіа. У розділі охоплено періоди, що включають конфлікти та військові операції, зокрема у В'єтнамі, Гренаді, Панамі, Югославії, Косово, Афганістані, Іраку, Сирії та Лівії тощо. Аналізується вплив інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток військових зв’язків з громадськістю, а також важливість медіа-пулів, програм прикріплення журналістів до військових підрозділів (media embedded program) та вплив інформаційних операцій на військові кампанії.
Окрема увага присвячена еволюції системи ЗГ Збройних Сил України після початку російської агресії у 2014 році та в рамках Антитерористичної операції (АТО). Вивчаються аспекти співпраці з медіа, досвід створення прес-центрів та інформаційної підтримки бойових дій. Підкреслюється важливість ефективної комунікації у воєнних конфліктах, роль публічного спілкування у формуванні громадської думки та підтримки армії, а також впровадження стандартів НАТО у системі зв’язків з громадськістю ЗС України.
Третій розділ містить огляд організації ЗГ у збройних силах країн НАТО, підкреслюючи важливість цієї сфери в сучасних умовах гібридної війни та інформаційних викликів.
Автор досліджує роль ЗГ у підтримці повсякденної діяльності військ, підкреслюючи їхній внесок у підвищення мобілізаційної готовності, підготовки, взаємодії з військовими підрозділами країн НАТО. У центрі уваги знаходяться ключові елементи: такі як аналітично-прогностична, організаційно-технологічна, управлінська та інформаційно-комунікативна функції зв'язків з громадськістю. Також розглядаються сучасні засоби комунікації, внутрішні комунікації, взаємодія з громадами, моніторинг та аналіз медіа, що відіграють важливу роль у підтриманні позитивного іміджу армії та зміцненні довіри громадськості до збройних сил.
