Дисертаційне дослідження присвячене актуальному завданню науки міжнародного права – дослідженню правових основ реадмісії осіб в Європейському Союзі, виявленню особливостей системи договорів про реадмісію в ЄС та практичних можливостей її застосування в Україні.
У роботі розкривається зміст поняття реадмісії в міжнародному праві, досліджуються міжнародно-правові документи що встановлюють баланс між правом на вільний вибір місця проживання та міркуваннями прав людини, суспільної моралі та громадського порядку, що можуть зумовлювати видворення небажаних іноземців, в першу чергу тих, що проживають на території країни нелегально. Демонструється, що реадмісія є самостійним інститутом в рамках галузі міжнародного міграційного права, що сформувався після Другої світової війни переважно в країнах Заходу, в першу чергу, в Європі. Досліджуються витоки цього інституту, що походить з принципу державного суверенітету. Розглядаються категорії осіб, що можуть бути піддані реадмісії, визначається поняття запитуючої та приймаючої держави. Виявляються підстави та порядок реадмісії, досліджуються її правові основи в формі системи двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод та звичаєвого міжнародного права.
Розглядається проблематика реадмісії в праві Європейського Союзу. Доводиться, що правові норми щодо реадмісії походять зі спільної зовнішньої політики ЄС в сфері міграції та надання притулку. Простежується розвиток цієї політики, початок якої збігається із заснуванням самого Союзу та пов’язаний зі значним міграційним тиском, якому завжди піддавався цей один з найпривабливіших для мігрантів регіон в світі. Аналізується система двосторонніх та багатосторонніх угод ЄС про реадмісію, а також особливості включення стандартних положень про реадмісію до інших документів ЄС, таких як договори про співпрацю, партнерство та асоціацію. Окреслюються два підходи ЄС до контролю міграції: підхід, спрямований на контроль, до якого входить власне реадмісія, та підхід, спрямований на запобігання, що полягає в усуненні корінних причин міграції в країнах походження. Виявляється система стимулів ЄС, за допомогою яких Союз спонукає треті країни укладати угоди про реадмісію.
