Дисертація є першим у науці кримінального процесуального права комплексним дослідженням реалізації засад галузевих кримінального процесу в апеляційному провадженні.
Сформовано наступний перелік ключових ознак засад кримінального процесу:
- засади є певними ідеями, началами, положеннями (або будь-який інший синонімічний іменник, який підкреслює їх фундаментальність);
- засади є певними фундаментальними, базовими, основними головними (або будь-який інший прикметник, який посилює ключовий іменник і підкреслює їх фундаментальність);
- засади є загальнообовʼязковими;
- засади закріплені в кримінальних процесуальних нормах;
- засади направлені на виконання завдань кримінального провадження (в даному аспекті можна додатково дописати, в чому саме полягають основні або специфічні завдання, які не обовʼязково будуть передбачені ст. 2 КПК України);
- за недотримання засад має наступати певна (досить часто – кримінальна процесуальна) відповідальність.
Доведено існування такої засади, як процесуальна відповідальність прокурора. В даному випадку мова ведеться не про процесуальну відповідальність з точки зору встановлення конкретної кримінальної процесуальної чи якоїсь іншої санкції, а відповідальність прокурора за результативність та ефективність кримінального провадження. Крім того, що прокурор-процесуальний керівник дійсно гарантує ефективність досудового розслідування, окремий акцент робить на тій обставині, що згідно з ч. 2 ст. 37 КПК України, прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Власне сама по собі незмінність прокурора не є визначальним фактором, адже ізольовано вона стосується лише факту внутрішньої організації діяльності органів прокуратури та визначення переліку осіб, які будуть процесуальними керівниками в тому чи іншому кримінальному провадженні. Значення має не сам обовʼязок щодо незмінності прокурора, а ті наслідки, які цей обовʼязок породжує. Прокурор процесуально відповідає за результати не окремої стадії кримінального процесу, а за результати всього кримінального провадження. Така відповідальність суттєво змінює філософію його роботи, адже він має бути впевнений у тому, що жодні помилки або порушення, які були на стадії досудового розслідування, не вплинуть на результати судового розгляду. І навпаки, якщо вже на стадії досудового розслідування для сторони обвинувачення буде очевидно, що доказів для доведенні вини недостатньо, то прокурору доцільніше буде закрити таке кримінальне провадження або, якщо це допустимо, укласти угоду про визнання винуватості з підозрюваним. Саме тому ми і вважаємо, що процесуальна відповідальність прокурора за результати кримінального провадження має розглядатися як засада кримінального процесу.
