Об’єктом дослідження є сучасні культурні і креативні індустрії, предметом – парадигма цифрової інклюзії в контексті особливостей розвитку культурних і креативних індустрій. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що це перше фундаментальне дослідження, в якому з позицій сучасної культурології комплексно розглянуто і проаналізовано феномен цифрової інклюзії в сучасних культурних і креативних індустріях. У дисертації уперше: розкрито значення, потенціал і можливості цифрової інклюзії в культурних і креативних індустріях, визначено її основні елементи; виявлено особливості цифрової інклюзії в сфері культурної спадщини та виконавських мистецтвах крізь призму трансформації інформаційно-комунікаційної діяльності закладів культури і мистецтва; розглянуто принципи різноманітності, справедливості та інклюзії крізь призму специфіки цифрового контенту сучасної рекламної індустрії, проаналізовано особливості впливу на Digital-маркетинг основних тенденцій сучасного соціокультурного простору та виявлено основні характеристики інклюзивних рекламних відеороликів; простежено особливості цифрової інклюзії в аудіовізуальній та музичній індустрії; виявлено особливості цифрової інклюзії в сучасних культурних та креативних індустріях України та окреслено перспективні стратегії подолання цифрового розриву.
У висновках запропоновано трактування культурних і креативних індустрій цифрового суспільства як створення, виробництво та розповсюдження та/або медіа-розповсюдження культурних продуктів/послуг на основі галузевих знань у творчо-мистецьких процесах з використанням цифрових технологій.
Також з’ясовано, що характерними особливостями культурних і креативних індустрій є: різноманітна природа (товари та послуги культурних індустрій різноманітні за своєю природою – матеріальні чи нематеріальні, створені для торгівлі чи споживання, аналогові чи цифрові, ремісничі чи промислові, з функціональним чи символічним значенням); товарність (товари та послуги культурних індустрій є предметом ринкових операцій і приносять прибуток); символічне та функціональне значення (товари чи послуги культурних індустрій мають високу естетичну, розважальну, символічну або соціальну цінність і водночас функціональне значення); матеріальні та нематеріальні ресурси (внески для створення цінності культурних індустрій є нематеріальними, наприклад, творчість, талант, культурні знання, але також можуть бути матеріальними, наприклад, робочі матеріали); творчий акт (в основі створення цінності культурних і креативних індустрій – творчий акт, що, у свою чергу, створює інтелектуальну власність).
Наголошено, що цифрова інклюзія в культурних і креативних індустріях розглядається як об’єктивна реальність сучасного гуманістичного громадянського суспільства, що передбачає трансформацію ціннісного ставлення до цифрової освіти всіх без винятку категорій громадян, необхідність оптимізації традиційних форм, методів і засобів реалізації доставлення культурного продукту/послуги до реципієнта та його поширення відповідно до інновацій інформаційно-комунікаційних технологій як ефективного інструментарію сучасних культурних і креативних індустрій, трансформацію системи навчання цифровим комунікаціям для всіх соціальних та вікових категорій громадян, професійна підготовка кадрів культурно-мистецької галузі для роботи в умовах цифрової інклюзії.
