исертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю – 053 Психологія. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2024.
У роботі представлено аналіз науково-теоретичних концепцій і підходів до вивчення проблеми спортивного перфекціонізму особистості, виявлено та описано її психологічну специфіку, типологію, предиктори та психолого-педагогічні умови подолання.
Визначено наукову новизну та теоретичну значущість наукової праці, які полягають у тому, що:
вперше:
- виявлено типологію спортивного перфекціонізму особистості;
- визначено психологічні предиктори спортивного перфекціонізму особистості;
поглиблено й доповнено уявлення про:
- спортивний перфекціонізм як діяльнісно-специфічний різновид перфекціонізму особистості, що характеризується високими стандартами спортивної діяльності, зумовлений чутливістю спортсмена до очікувань значущих інших та чинить вплив на мотивацію досягнень у спорті;
- особистість спортсмена через визначення зв’язку між спортивним перфекціонізмом та губристичною мотивацією, ставленням до тіла та оптимізмом;
- залежність психологічних особливостей спортсмена, релевантних успішності спортивної діяльності, від виду його спортивної діяльності та типу спортивного перфекціонізму;
- дисфункціональні схеми та схема-режими у спортсменів-перфекціоністів, серед яких провідними є режими батьківської вимогливості та покірної капітуляції;
дістали подальшого розвитку:
- засоби психодіагностики особистості спортсмена шляхом адаптації методики дослідження спортивного перфекціонізму;
- засоби когнітивно-поведінкової терапії у контексті роботи з психологічної корекції спортивного перфекціонізму.
Практичне значення роботи полягає у адаптації психодіагностичного інструментарію для дослідження спортивного перфекціонізму особистсоті, у розробці програми психокорекції спортивного перфекціонізму засобами когнітивно-поведінкової терапії.
Результатом теоретичного аналізу є визначення спортивного перфекціонізму як діяльнісно-специфічного різновиду перфекціонізму особистості, що виступає прагненням до досконалості й неперевершеності у спорті, зумовленим завищеними стандартами виконання спортивних завдань на тлі критичного ставлення спортсмена до себе, мотивацією високих спортивних досягнень та (чи) страхом невдачі у спорті.
У результаті стандартизації методики дослідження спортивного перфекціонізму (Sport Multidimensional Perfectionism Scale-2 (Sport-MPS-2), Готвальда і Данна було отримано надійний та валідний опитувальник, що дозволяє визначити міру прояву високих особистих стандартів спортсмена, занепокоєність помилками і тривожність через дії, високі батьківські очікування, високі тренерські очікування та високі стандарти організації спортивної діяльності.
У результаті аналізу типологічних особливостей спортивного перфекціонізму було отриано п’ять отриманих типів: «Помірний спортивний перфекціонізм», «Тривожний тип спортивного перфекціонізму», «Низький спортивний перфекціонізм», «Батьківсько-зумовлений спортивний перфекціонізм» та «Перфекціонізм спорту високих досягнень».
За результатми емпіричного дослідження було виявлено позитивні зв’язки між спортивним перфекціонізмом та саморегуляцією спортивної діяльності, самооцінкою фізичних та вольових якостей, релевантних успішному здійсненню спортивної діяльності, рівнем домагань щодо власних фізичних якостей, оптимальними переживаннями у спорті.
У результаті аналізу особистісних характеристик спортсменів із різними типами спортивного перфекціонізму було показано, що перфекціонізм, спрямований на себе, на інших та соціально продиктований перфекціонізм, губристичне прагнення до досконалості найбільшою мірою характеризують спортсменів із «Батьківсько-зумовленим типом спортивного перфекціонізму». Виявлено в цілому найвищі показники губристичного прагнення до переваги у осіб типу «Тривожний тип спортивного перфекціонізму», та у осіб, що займаються фітнесом, типу «Батьківсько-зумовленого перфекціонізму». Найвищі показники оптимізму властиві спортсменам типу «Помірний спортивний перфекціонізм», особливо за умови занять єдиноборствами. Показники психосоматичної компетентності є вищими у представників типу «низький спортивний перфекціонізм», особливо за умови занять єдиноборствами та фітнесом. Тілесна інтернальність загалом властива спортсменам із типологічними профілями, утвореними високими показниками спортивного перфекціонізму. Показники самооцінки зовнішності є найнижчими у спортсменів типу «Батьківсько-зумовлений спортивний перфекціонізм» та «Перфекціонізм спорту високих досягнень». Визначено найнижчі показники тілесної інтернальності при «низкому рівні спортивного перфекціонізму», за умови якого у осіб, що займаються фітнесом виявляється занижена самооцінка власної зовнішності. При «помірному спортивному перфекціонізмі» в індивідуальних видах спорту показники самооцінки зовнішності є найвищими.
