У дисертації подано результати вивчення проблеми формування у майбутніх бакалаврів філології готовності до міжкультурної взаємодії у професійній діяльності, що дозволило науково обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови підвищення ефективності цього процесу. Визначено, обґрунтовано й апробовано педагогічні умови формування у майбутніх бакалаврів філології готовності до міжкультурної взаємодії (формування особистісних якостей, гуманістичних цінностей, створення інтересу до вивчення різних аспектів міжкультурної взаємодії шляхом насичення змісту занять з обов’язкових та вибіркових освітніх компонент проблематикою міжкультурної освіти; орієнтація здобувачів вищої освіти на дослідницьку діяльність задля цілісного оволодіння системою знань як базової складової готовності до міжкультурної взаємодії; створення творчої атмосфери співпраці, зорієнтованої на формування вмінь успішної міжкультурної взаємодії в професійній діяльності та закладення стартової платформи перспективного саморозвитку майбутнього бакалавра філології як багатокультурної, плюрилінгвальної особистості). Уточнено сутність поняття «готовність майбутніх бакалаврів філології до міжкультурної взаємодії в професійній діяльності» (як здатність взаємодіяти з представниками різних культур на основі гуманістичних цінностей, зацікавленості, прагнення до вивчення культурної спадщини, особливостей поведінки, спілкування, способу життя у різних народів, вміння комунікувати, співпрацювати, обмінюватися знаннями, репрезентувати досягнення власної культури, творчо застосовувати отримані знання в професійній діяльності), її структуру (мотиваційно-валюативний, особистісно-поведінковий, інформаційно-когнітивний, процедурно-функціональний компоненти), визначено критерії, показники, рівні сформованості окресленої готовності (високий, вищий за середній, середній, низький). Обґрунтовано та схарактеризовано інструментарій упровадження педагогічних умов: для першої з них − інтерактивні методи, самостійна робота (самостійно-аналітичні; самостійно-компаративні; самостійно-продуктивні завдання), метод проєктів; для другої – дослідницька діяльність (рецептивно-аналітичні, трансформаційно-модифікаційні, продуктивно-креативні дослідницькі завдання); для третьої − творча діяльність (плюрилінгвальні, плюрикультурні завдання), яка втілювалася у формі міжкультурного коворкінгу, «Центру міжкультурних та плюрилінгвальних заходів», «Лабораторії успіху міжкультурної взаємодії».
