У дослідженні запропоновано розв’язання актуального завдання з обґрунтування теоретичних засад та розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій.
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань. Було охарактеризовано соціально-економічні наслідки надзвичайних ситуацій та проаналізовано соціально-економічний механізм державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій. Здійснено оцінку страхового механізму державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій і систематизовано зарубіжний досвід використання механізмів публічного регулювання при формуванні державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій. Нами обґрунтовано напрями формування організаційно-правового механізму державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій та окреслено стратегічні напрями удосконалення соціально-економічного механізму державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій.
Об’єктом дослідження є попередження надзвичайних ситуацій, а предметом дослідження – державна політика у сфері попередження надзвичайних ситуацій.
Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук.. В основу методології дослідження було покладено системний підхід, методологічна специфіка якого визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта і механізмів, що її забезпечують, на виділення різноманітних типів зв’язків складного об’єкта і зведення їх у єдину теоретичну картину. Автором використано низку наукових методів, зокрема: гіпотетико-дедуктивний метод формування методології дисертаційного дослідження, який дав змогу сформувати гіпотезу дослідження, побудувати евристичні моделі державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій.
Дедуктивний доказ висунутої гіпотези дослідження не тільки підтвердив правильність формування його методології, справедливість висновків, а й дав можливість також висунути й верифікувати практичні рекомендації з удосконалення досліджуваного об’єкта; структурно-функціональний аналіз, сутність якого полягає у виділенні елементів системи державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій; ряд порівняльних методів, що надали можливість аналізу стандартів і механізмів державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій; статистичний метод, що дав змогу розкрити реальні й точні факти стану досліджуваного об’єкта; прогностичний метод, за допомогою якого визначено більш віддалені перспективи його розвитку; теоретико-концептуальний метод, що визначив напрям дослідження, втілений в аналізі функцій, структури та параметрів об’єкта, та дав змогу позначити, осмислити, описати та порівняти роль державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій, уточнити їх функції в діяльності кожної з підсистем, оцінити результати управлінського впливу, виявити перспективи й механізми.
Інформаційну базу дисертаційного дослідження становили нормативно-правові акти, праці зарубіжних і вітчизняних учених, Інтернет-ресурси, статистична інформація Державного комітету статистики України та інших центральних органів виконавчої влади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні наукового завдання щодо розвитку теоретичних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій з державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій.
Автором вперше було обґрунтовано стратегічні напрями державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій, як правові норми, регулюючі аспекти безпеки, при надзвичайних ситуаціях, що містяться в різних галузях законодавства у сфері попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та акумулюються в сукупності обставин і причин як об'єктивного характеру так і суб'єктивного характеру, як сфери державних правовідносин, які вимагають самостійного регулювання.
Таким чином, у дослідженні запропоновано розв’язання актуального завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення державної політики у сфері попередження надзвичайних ситуацій.
