У дисертації на підставі сучасних макроскопічних, мікроскопічних, біофізичних та статистичних методів досліджень визначено особливості розвитку посмертних змін у трупах свійського кота залежно від часу, що пройшов з моменту загибелі та розроблено критерії, згідно яких, враховуючи ці дані, можна встановити термін давності настання смерті.
Давність настання смерті є часом, що пройшов з моменту загибелі тварини до моменту виявлення трупа та надходження його на судово-ветеринарну експертизу. Необхідність у встановленні давності настання смерті тварини з’являється тоді, коли в інтересах слідства існує потреба визначити дату й час загибелі тварини, перевірити відповідність та достовірність показань осіб, що перебувають під слідством або є його учасниками, перевірити достовірність анамнестичних даних у випадках патолого-анатомічного розтину. Позитивна відповідь на питання щодо проміжку часу, який пройшов з моменту смерті, дозволяє висвітлити деякі обставини скоєння правопорушення, надаючи великий обсяг об’єктивної та достовірної інформації для розслідування.
Дослідження, що є основою дисертації, спрямовано на визначення та наукове обґрунтування критеріїв встановлення терміну давності настання смерті свійського кота.
Для дослідів використовували трупи тварин виду Кіт свійський (Felis silvestris catus), які надходили з метою проведення досліджень, спрямованих на встановлення терміну давності настання смерті з різних клінік ветеринарної медицини м. Києва після виконання евтаназії за рекомендаціями лікарів ветеринарної медицини та згодою власників тварин. Всього було досліджено 21 тварину. Із них 18 тварин були віком від 1 до 3,5 років, 3 тварини двомісячного віку. Відповідно до розподілу за породою 8 тварин були породи мейн-кун, 7 – бурма, 6 – безпородні. Відповідно до розподілу за статтю 19 тварин були самцями, із них 3 – кастровані, 2 – самки, нестерилізовані. Маса кошенят складала 0,35–0,40 кг, дорослих тварин – 4–7 кг (всі були середньої вгодованості).
За результатами досліджень терміну давності настання смерті візуально-пальпаторним методом встановлено час початку і час закінчення настання трупного задубіння в різних групах скелетних м’язів, починаючи від моменту смерті тварин. Визначено, що вже на першу годину після смерті пальпаторно реєструвалося часткове задубіння м’язів ділянок стегна та плеча. Починаючи з 7 години після смерті, добре виражене, виражене або часткове задубіння спостерігалося у всіх групах скелетних м’язів. Найбільш вираженим у всіх групах скелетних м’язів задубіння було на 11–12 годину після смерті. На 17 годину в частині груп скелетних м’язів вже виявлялося відклякання, а, починаючи з 19 години, відклякання ставало повним, і надалі ознаки задубіння не реєструвалися. Встановлено, що доцільним є визначати термін давності настання смерті даним методом в постмортальному інтервалі тривалістю 2–20 годин з моменту загибелі.
За результатами досліджень терміну давності настання смерті термометричним методом було встановлено, що температура трупа, як ректальна, так і печінки, в дорослих котів через 29 годин повністю зрівнюється з температурою навколишнього середовища (за умов вимірювання при кімнатній температурі), тому доцільно використовувати термометрію для встановлення терміну давності настання смерті в котів за показниками температури не пізніше ніж за 29–30 годин після загибелі.
Розроблено і запатентовано новий метод визначення терміну давності настання смерті свійського кота, який отримав назву «метод вологої плями». Досліджено особливості динаміки змін показника площі вологої плями в зразках скелетних м’язів, одержаних від трупів свійського кота, залежно від часу настання смерті.
За результатами досліджень терміну давності настання смерті методом вологої плями було встановлено, що показник площі вологої плями, отриманої зі зразків м’язів трупів свійського кота достовірно корелює з часом настання смерті у період з моменту загибелі тварини до 27 доби.
Доведено, що на визначених для кожного з використаних методів дослідження постмортальних інтервалах ступінь розвитку певних змін корелює із часом настання смерті, що дозволило розробити еталонні табличні значення відповідних показників, які можна використовувати в практиці судово-ветеринарної експертизи.
Таким чином, з метою судово-ветеринарного встановлення терміну давності настання смерті в кота свійського необхідне використання перерахованих методів як поодинці, так і в сукупності, із застосуванням отриманих еталонних значень.
