Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування патології сльозовідвідних шляхів у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) на основі вивчення клінічних особливостей захворювання. Це обумовило актуальність наукового напряму та вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його мету і завдання.
Для виявлення особливостей патології сльозовідвідних шляхів у хворих на ЦД2 типу провели три дослідження.
Перше дослідження провели з метою виявлення частоти та клінічних особливостей патології сльозовідвідної системи у хворих на ЦД2.
Друге дослідження було проведено для виявлення частоти та особливостей симптоматичної ННСШ у хворих на ЦД.
Третє дослідження провели з метою визначення особливостей ходу операції, перебігу післяопераційного періоду та оцінки ефективності ЕЕД у хворих на хронічний дакріоцистит залежно від наявності ЦД2.
В основу даної дисертаційної роботи покладено результати власних спостережень та аналізу результатів проведених досліджень виявлено, що наявність ЦД2 підвищує ризик патології сльозовідвідної системи: ННСШ (41±4,9 % хворих) та повної ННСШ (25±4,3 % хворих) у 1,4 рази, двобічної ННСШ (20±4,0 % хворих)
- у 1,5 разів по відношенню до осіб без ЦД (р<0,05).
У хворих на ЦД2 відмічалися клінічні ознаки патології сльозовивідних шляхів, а саме збільшення частоти непрохідності сльозовивідної протоки (24±4,3 % хворих) в 1,3 рази, непрохідності по мембранному типу сльозового отвору (9. 8±3,8 % очей) та точковому типу (13,1±4,3 % очей) в 2 та 1,7 рази, ННСШ у жінок (58±7,0
% пацієнтів) в 1,5 рази, блефариту (70,7±7,1 % пацієнтів) в 1,3 рази по відношенню до пацієнтів без ЦД (р<0,05).
У хворих на ЦД 1 основної групи виявили залежність частоти ННСШ від рівня компенсації ЦД: при декомпенсованому ЦД захворювання (70±14,5 % хворих) виявляли у 1,4 та 2 рази частіше, ніж при субкомпенсованому та компенсованому ЦД відповідно (р<0,05).
Виявили, що частота патології сльозовідвідної системи у хворих на ЦД2 залежить від компенсації ЦД: частота ННСШ при декомпенсованому ЦД2 (70±14,5
% хворих) у 1,4 та 2 рази вища, ніж при субкомпенсованому та компенсованому ЦД2 відповідно (р<0,05); у хворих на симптоматичну ННСШ частота декомпенсованого ЦД2 (51,8±6,7 % хворих) у 2,1 та 2,2 рази вища, ніж субкомпенсованого та компенсованого ЦД2 відповідно (р<0,05).
Встановили, що ЦД2 відмічається у 19,7±2,4 % хворих на симптоматичну ННСШ та приводить до розвитку захворювання у більш молодшому віці: середній вік хворих на 8,1 рік менше у порівнянні до хворих на симптоматичну ННСШ без ЦД (р<0,05).
У хворих на ЦД2 відмітили клінічні особливості симптоматичної ННСШ: підвищення частоти двобічного ураження (46,4±6,7 % хворих) у 1,6 разів, дакріоциститу (60,7±6,5 % хворих) - у 1,5 разів, непрохідності слізних точок (30,3±6,1 % хворих) – у 1,3 рази, двобічної непрохідності слізних точок (7,1±3,4
% хворих) – у 2,7 разів, непрохідності слізних точок по мембранному типі (9,8±3,3
% очей) – у 2 рази, по крапковому типі (9,8±3,3 % очей) – у 1,9 разів, блефариту (71,4±6,0 % хворих) – у 1,4 рази у порівнянні до відповідних показників хворих на симптоматичну ННСШ без ЦД (р<0,05).
Виявили, що підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну крові (НвА1с) корелює з тяжкістю симптоматичної ННСШ та наявністю блефаритів у хворих на ЦД2: при декомпенсованому ЦД2 частота двобічного ураження (58,6±9,2 % хворих) у 1,9 разів, повної обструкції (78,3±6,1% очей) – у 1,5 разів, блефаритів (79,3±7,7 %) – у 1,5 разів перевищує відповідні показники хворих на компенсований ЦД2 (р<0,05).
Встановили, що ефективність ЕЕД у хворих на хронічний дакріоцистит залежить від наявності та ступеню компенсаціїї ЦД2: при ЦД2 ефективність операції через 2 місяці (70±8,4 % хворих) у 1,3 разів, через 6 місяців (63,3±8,8 % хворих) – у 1,4 разів, через 2 роки (50±9,1 % хворих) – у 1,6 разів нижче, ніж у хворих без ЦД (р<0,05); при декомпенсованому ЦД2 ефективність операції через 2 місяці (58,8±11,9 % хворих) у 1,4 разів, а через 6 місяців (52,9±12,1 % хворих) та 2 роки (41,2±11,9 % хворих) – у 1,5 разів нижча, ніж при субкомпенсованому та компенсованому ЦД2 (р<0,05).
Відмітили, що при хронічному дакріоциститі частота плоскоклітинної метаплазії поверхневого епітелію слизової оболонки носа залежить від наявності та ступню компенсації ЦД2: у хворих на ЦД2 (56,7±9,1 % хворих) у 1,9 разів перевищує показник хворих без ЦД (р<0,05); при декомпенсованому ЦД2 (70,6±11,1 % хворих) у 1,9 разів перевищує таку у хворих на субкомпенсований та компенсований ЦД2 (р<0,05).
У хворих на хронічний дакріоцистит та ЦД2 відмітили кореляцію між плоскоклітинною метаплазією поверхневого епітелію слизової оболонки носа та ефективністю ЕЕД: частота метаплазії у хворих, у яких відбувся рецидив непрохідності слізних шляхів протягом 2 років (93,3±6,5 % хворих), була у 4,7 разів вищою, ніж у хворих, у яких ЕЕД була ефективною (р<0,05).
