Актуальність теми дисертації повʼязана з неоднозначним вирішенням у лінгвістиці питання про семантико-граматичну сутність орудного відмінка іменника, зокрема про його порівняльне значення. Хоча сполучуваність орудного порівняльного з дієсловами досліджена достатньою мірою, однак
орудний приіменний розглядався мимохідь, без глибокого наукового аналізу історії виникнення й динаміки розвитку в наш час. Крім того, розгляд компаративем з орудним порівняльним у річищі сучасної наукової парадигми, де поєднується когнітивно-ономасіологічний та етнолінгвістичний підходи до вивчення мови, слугує глибшому й об’ємнішому уявленню про сутність цих мовних одиниць, розкриває процеси формування національних ознак української мови. Поєднання цих підходів дозволяє всебічно досліджувати вплив національної культури на мовні категорії та структурування в мові культурного досвіду. Етнолінгвістика допомагає зрозуміти, яким чином культурні концепти проявляються в мові, тоді як когнітивно-ономасіологічний підхід розглядає механізми формування цих концептів на когнітивному рівні. Це сприяє глибшому розумінню значень слів та виразів, їхніх конотацій та асоціацій у певному культурному контексті. Використання обох підходів дає змогу розширити аналітичний інструментарій для аналізу мовних явищ. Це включає розгляд культурних контекстів, символів, метафор, а також когнітивних механізмів, що впливають на формування значень і використання мовних одиниць.
Поєднання етнолінгвістики й когнітивної лінгвістики сприяє міждисциплінарному діалогу та інтеграції знань з інших галузей, таких як антропологія, психологія, культурологія для створення більш цілісної картини виникнення мовної діяльності та зʼясування її ролі в житті суспільства.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено когнітивно-ономасіологічний аналіз компаративем з орудним відмінком та етнолінгвістичне потрактування образів зони агента порівняння у виразах з орудним відмінком із порівняльною семантикою.
Аналіз робіт провідних науковців щодо орудного порівняльного дає підстави для висновку, що ця семантика є однією з найдавніших, це підтверджено використанням таких компаративем у давніх писемних памʼятках («Слові о полку Ігоревім» та козацьких літописах). Вирази з орудним порівняльним належать до периферійних засобів вираження порівняльної семантики. Такі компаративеми є синтаксичними синонімами до сполучникових порівнянь, окрім випадків завершеного процесу
адвербіалізації іменника на семантичному рівні.
Конструкції з орудним порівняльним перебувають у дифузній зоні категорії частин мови, що породило низку суперечок із цього приводу. Ми дотримуємося думки, що слова у формі орудного відмінка з порівняльним значенням мають морфологічний статус іменника, який перебуває у процесі
адвербіалізації, проходячи першу фазу синтаксичного переходу до складу прислівника.
Вважаємо, що порівняльна конструкція з орудним відмінком складається з обʼєкта (іменної частини мови, словосполучення), субʼєкта (форми орудного відмінка з порівняльною семантикою) та мотиву порівняння (дієслова, яке є носієм ознаки для порівняння) і відповідно є трикомпонентною структурою.
У компаративемах з орудним відмінком використовуються як абстрактні, так і конкретні іменники у будь-якому роді чи числі, тобто зони агента та референта порівняння не обмежені ні лексично, ні граматично. Дієслова ж у таких компаративемах здебільшого неперехідні та абсолютивні. Наявність дієслова є обовʼязковою умовою для побудови порівнянь з орудним відмінком, бо дія, що ним позначається, є посередником між агентом та референтом порівняння. Дієслово може бути експліцитним або імпліцитним. Компаративеми з орудним відмінком у приіменному вживанні
належать до конструкцій з імпліцитними дієсловами «бути», «виглядати», «ставати», оскільки іменник, що стоїть у формі орудного відмінка, виконує функцію безпосереднього маркера подібності чи тотожності між двома обʼєктами. У таких конструкціях замість дієслова іменник в орудному
відмінку виступає самостійним носієм порівняльного значення, виражаючи форму, стан або зовнішній вигляд об’єкта, який порівнюється з іншим предметом.
Орудний порівняльний виникає у статичній ситуації, коли надається якісна характеристика обʼєкта, та в динамічній, коли описується характер руху. Орудний приіменний вживається для вираження когнітивної операції, коли між двома обʼєктами встановлюється асоціативний звʼязок на основі
зовнішньої або функціональної подібності.
Уперше в українському мовознавстві в роботі було здійснено аналіз мотивації в порівняннях з орудним відмінком з огляду на когнітивноономасіологічний підхід до вивчення мовних явищ.
