Лебедівна О. Я. Розвиток праслов’янської тенденції до внутріскладової гармонії в криворівнянській говірці гуцульського говору. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 035 «Філологія». – Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2023.
У дисертаційній роботі розглянуто праслов’янську тенденцію до внутріскладової гармонії у зв’язку з окремими фонологічними явищами в криворівнянській говірці гуцульського говору української мови. Поняття внутріскладова гармонія вперше проінтерпретовано в стосунку до фонологічної ознаки бемольності (огублення) голосного на зовнішньому (поверхневому; синхронному) рівні репрезентації; на внутрішньому (глибинному; абстрактне уявлення про звук) рівні розрізнювальною ознакою голосного в праслов’янській мові була дієзність. Внутріскладову гармонію потрактовано як фонологічне обмеження – один із об’єктів фонології, що є частиною граматики мовця. Після остаточного закріплення фонологічної опозиції за м’якістю в різних позиціях із занепадом єрів дієзність як розрізнювальна ознака приголосних і бемольність як розрізнювальна ознака голосних перейшли з рівня зовнішньої репрезентації на рівень внутрішньої репрезентації для тих південноукраїнських діалектів, що стали основою для криворівнянської говірки. Аналіз обмеження за тенденцією до внутріскладової гармонії в праслов’янську, прото-, давньо-, середньо- та сучасну українську добу, зокрема на матеріалі криворівнянської говірки показує, що слов’яно-алтайські контакти не могли стати першопричиною появи цього обмеження в мові, адже, як вдалося припустити, під впливом обмеження за тенденцією до внутріскладової гармонії відбулася зміна *ē > *eā, або праслов’янський переголос (орієнтовно VII ст. до н.е.). Архаїчна тенденція до внутріскладової гармонії, що не залежить від наголосу, яскраво проявлена пізніше в криворівнянській говірці.
Фонологічну систему криворівнянської говірки, чиї акустичні дані зібрано впродовж 2019 і 2022 років й опрацьовано в програмі «Praat», розглянуто головно з погляду діахронії. Проаналізовано, зокрема, метричні книги 1775–1944 церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівні, записані в цій місцевості етнографічні тексти та написані говіркою твори початку ХХ–ХХІ ст. Звернуто пильну увагу на кілька типологічно релевантних фонологічних явищ мікросистеми говірки, які стали результатом дії внутріскладової гармонії, а саме: діалектний переголос ’а > і, четверту палаталізацію велярних, зміну етимологічного *o перед складом зі зредукованим єром, збереження м’якої артикуляції псл. *r’ (розглянуто також причини її цілковитого усунення перед суфіксом -uk- із 1871 року в метриках, якщо не зважати на поодиноку форму з м’яким r’ за 1923 рік). Для встановлення хронології та територіальних особливостей деяких мовних явищ залучено молдавські грамоти ХІV–XV ст. і «гарвардський» Псалтир ХІІ ст.
У цій праці вперше висловлено думку про брак морфологізації а > i у криворівнянській говірці, а отже, про зв’язок континуантів е, ɪ, і з фонемою /а/ в синхронії. Нову інтерпретацію запропоновано для переходу *o > крив. ɪ, і перед складом із редукованим, зокрема зазначено, що до появи цих змін спричинилася четверта палаталізація велярних, а криворівнянські рефлекси *o входять до складу фонем /о/ та /і/ відповідно. Збереження м’якого рефлекса *r’ вперше пояснено процесами, активними в мікросистемі говірки, а давніший перехід [ʉ] > [i] після велярного пояснено хибним рішенням щодо пом’якшених лабіальних, що поділяли з велярними задню артикуляцію відповідно до роботи язика.
Ключові слова: історія української мови, фонетика, гуцульська говірка, внутріскладова гармонія, палаталізація, діалектний переголос, морфологізація, іменник, флексія, давньо- і староукраїнські писемні пам’ятки, метричні книги, власні назви, мовна норма.
