Чадюк М. О. Дискурсивні стратегії легітимації та делегітимації в новинних текстах

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0825U000065

Здобувач

Спеціальність

  • 035 - Філологія

08-02-2024

Спеціалізована вчена рада

PhD 3652

Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Анотація

Чадюк М. О. Дискурсивні стратегії легітимації та делегітимації в новинних текстах. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 «Філологія». — Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2023. Дисертаційну роботу присвячено дослідженню дискурсивних стратегій і тактик легітимації та делегітимації, з’ясуванню їхніх лінгвістичних маркерів, способів реалізації в онлайн-новинах, а також прийомів, використаних для посилення й послаблення їхньої дії. За допомогою комплексу підходів було опрацьовано джерельну базу дослідження. Її становлять групи текстів (від 12 до 20), що присвячені 120 резонансним новинам за період червень 2020 — травень 2021 року, опублікованим на 20 найбільш відвідуваних сайтах суспільно-політичної тематики. Аналіз фактичного матеріалу дав змогу уточнити типологію тактик (де)легітимації Т. ван Левена, на яку спираємося в цьому дослідженні, й класифікувати їх за способом звернення до цінностей: а) «дія — авторитет — цінності»; б) «дія1 — дія2 — цінності»; в) «дія — характеристика — цінності»; г) «дія — цінності». Також було виокремлено п’яту модель «дія — природність», до якої зараховуємо стратегію натуралізації. У результаті дослідження було з’ясовано та систематизовано лінгвістичні маркери тактик, що належать до цих моделей, і способи їх реалізації. Встановлено, що речення / частина складного речення, що містить (де)легітимацію дії, може виконувати в тексті кілька функцій: 1) (де)легітимувати дію безпосередньо; 2) уможливлювати іншу (де)легітимацію, надаючи характеристику (не)правильний компоненту, що входить до складу іншої частини складного речення (рідше — того ж речення); 3) послаблювати / посилювати іншу (де)легітимацію, підважуючи / підтверджуючи критику чи обґрунтованість певного вчинку. Для послаблення делегітимації застосовують три стратегії: а) репрезентація джерела критики як необ’єктивного; б) репрезентація звинувачень як несправедливих (їх або заперечують, або дискредитують); в) зміна репрезентації об’єкта критики та його дій (для цього застосовують надання суперечливій дії іншої інтерпретації, конструкцію «так, але», применшення тривалості / шкідливості вчинку). Послаблення легітимації в новинах реалізують двома стратегіями: репрезентацією джерела інформації як необ’єктивного (за допомогою тактик оцінки й абстракції) та зміною представлення дії, яку обґрунтовують. Другу стратегію реалізують завдяки: 1) зображенню дії як неправильної (за допомогою тактик дефініції, абстракції); 2) спростуванню підґрунтя легітимації (реалізують тактиками дефініції, абстракції, оцінки, риторичними питаннями, прийменниково-іменниковою конструкцією під приводом); 3) представленню легітимації як сумнівної; 4) конструкції «так, але». Для посилення (де)легітимації застосовують низку способів: 1) наводять кілька коментарів, авторських уточнень, що репрезентують певну дію як (не)правильну; 2) представляють осіб, які стверджують про (не)справедливість дії, як тих, хто варті довіри. До того ж для посилення делегітимації модифікують представлення звинувачень; це здійснюють за допомогою імплікатур, тактик дефініції, аналогії, наведення доказів звинувачень, деталізації, масштабування наслідків суперечливої дії. А для посилення легітимації певну дію зображають як необхідну, масштабують її позитивні наслідки, вказують на перешкоди, попри які її було реалізовано. У дослідженні вперше: визначено засоби реалізації (де)легітимації на матеріалі української мови; сформовано класифікацію тактик (де)легітимації залежно від способу звернення до цінностей; виокремлено низку прийомів (де)легітимації, зокрема, (не)схвалення суб’єктним авторитетом, історичну аналогію, натуралізацію метою, абстракцією, аналогією та ін., і кілька способів (де)легітимації — прямий і опосередкований; схарактеризовано роль тактик (де)легітимації для послаблення й посилення критики чи обґрунтованості дії в новинному тексті. Результати дослідження можуть бути використані в курсах з медіалінгвістики, комунікативної лінгвістики, прагматики, критичного дискурсу-аналізу, а також посібниках, програмах з медіаграмотності. Ключові слова: дискурс, медійний дискурс, новини, лінгвопрагматика, дискурсивні (комунікативні) стратегії, дискурсивні (комунікативні) тактики, лінгвістичний вплив (маніпуляція / сугестія), легітимація, контекст, наратив, семантика, мовні засоби, маркована лексика, прикметник, займенникове слово.

Публікації

Чадюк, М. (2020). Лінгвістичні прийоми легітимації у ЗМІ. Мова: класичне — модерне — постмодерне, 6, 69—91.

Чадюк, М. (2021). Типи дієслів-маркерів пресупозицій. Лінгвістичні студії, 41, 113—122.

Чадюк, М. (2022). Різновиди та маркери (де)легітимації аналогією в новинах. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки, 3(98), 192—206.

Чадюк, М. (2023). Легітимація натуралізацією в новинах: механізм, прийоми та мовні засоби. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 46, 128—146.

Файли

Схожі дисертації