Дисертацію присвячено узагальненню та розвитку теоретичних положень, розробленню методичних підходів, а також практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного забезпечення гнучкої політики зайнятості персоналу.
У дисертації визначено, що єдиного підходу до розуміння гнучкої зайнятості не існує у вітчизняній літературі. Проаналізовано використання науковцями дефініцій нестандартна та гнучка зайнятість та обґрунтовано доцільність використання останньої. Дістало подальшого розвитку визначення гнучкої політики зайнятості персоналу як політики підприємства по відношенню до працівників, яка надає останнім можливість індивідуалізації трудових відносин в питаннях організації робочого часу, робочого місця, а також організації праці, яка забезпечується особливим нормативно-правовим регулюванням за рахунок акцентуації уваги на індивідуалізації праці, під якою мається на увазі врахування індивідуальних особливостей працівників в трудовій діяльності.
Дістала подальшого розвитку класифікація різновидів гнучкої політики зайнятості персоналу шляхом виділення трьох класифікаційних ознак: ті, що акцентують увагу на нормативно-правовому аспекті регулювання зайнятості на підприємствах; ті, що акцентують увагу на організаційних засадах забезпечення гнучких форм зайнятості; ті, що враховують особливості обліку найманих працівників.
Узагальнено інституційне середовище гнучкої політики зайнятості персоналу в Україні, визначено, що різновиди гнучкої політики зайнятості, що були проаналізовані в роботі, повинні регулюватись виключно трудовим законодавством України з чітким їх визначенням та особливостями регулювання на рівні окремих підприємств, установ та організацій.
Проведено бібіліометричний аналіз використання терміну «флексікʼюріті» за допомогою VOSviewer та Google trends, за результатами якого визначено, що основний масив наукових досліджень спрямований на дослідження проблем гнучкої політики зайнятості персоналу в трьох основних проекціях: в рамках інституційного підходу, антикризового підходу та в рамках корпоративного підходу.
Вперше запропоновано визначення дефініції «флексікʼюріті» з урахуванням особливостей західної концепції та вітчизняного інституційного середовища, під якою в роботі розуміється політика зайнятості персоналу.
Вперше побудовано таксономічні показники моделі флексікʼюріті в Україні, які ґрунтуються на двовимірному підході, запропонованому Європейським фондом покращення умов життя та праці, та який передбачає розрахунок таксономічних показників гнучкості та безпеки для вітчизняного ринку праці.
Проведено соціологічне дослідження за методом анкетування з використанням гугл-форм, в рамках якого визначено рівень обізнаності щодо можливостей впровадження гнучких форм зайнятості населення країни, а також їх переваг та недоліків.
Проведено оцінку суворості норм вітчизняного законодавства у сфері захисту зайнятості (а саме індивідуальні звільнення, тимчасова зайнятість, масові звільнення), яке дозволило побудувати зведені індикатори законодавства із захисту зайнятості та наочно побачити існуючі прогалини, а саме: відсутність норми щодо компенсації після несправедливого звільнення та відсутність додаткових витрат роботодавців під час масового вивільнення працівників, відсутність врегулювання питань тимчасової зайнятості.
Дістала подальшого розвитку схема впровадження гнучкої HRM-стратегії в діяльність вітчизняних підприємств з урахуванням стадій життєвого циклу підприємств та відповідних форм гнучкості фінансової, функціональної чи чисельної.
Вперше запропоновано методичний інструментарій впровадження гнучкої HRM-стратегії в діяльність вітчизняних підприємств на прикладі ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ».
Практична цінність розробок підтверджується їх упровадженням у діяльність підприємств, установ та організацій, а саме АТ «Харківміськгаз» (довідка № 07/2901 від 02.09.2024 р.); ПАТ «Харківенергозбут» (довідка № 05/5433, від 10.09.2024 р.). Основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи використані для забезпечення навчального процесу на кафедрі соціальної економіки Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця при викладанні дисциплін «Ринок праці та зайнятість населення», «Основи соціальної політики», «Управління персоналом» для підготовки бакалаврів за спеціальністю 051 «Економіка» та 232 «Соціальне забезпечення» (довідка № 24/86-07-69 від 04.10.2024).
