У дисертації запропоновано нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з формуванням методики розслідування вбивств заручника або викраденої людини.
Наголошено, що теоретичним підґрунтям формування методики розслідування вбивств заручника або викраденої людини є з’ясування стану наукової розробленості цієї проблематики шляхом аналізу наукових напрацювань фахівців з галузей кримінального права, кримінології, кримінального процесу та криміналістики. Здійснено аналіз стану та рівня вирішення питань, пов’язаних з урегулюванням теоретичних і практичних засад кримінально-правової кваліфікації кримінальних правопорушень, організації та реалізації діяльності із запобігання, протидії та досудового розслідування кримінальних проступків і злочинів, формування групових, видових і підвидових криміналістичних методик. Зосереджено увагу на особливостях кваліфікації та розслідування кримінальних правопорушень проти життя та здоров’я особи загалом і умисних вбивств (загальних і кваліфікуючих) зокрема. Здійснено огляд стану дослідження питань, пов’язаних із розслідуванням вбивств, зокрема заручника або викраденої людини, на монографічному рівні (дисертації, монографії), у наукових статтях і доповідях (у періодичних виданнях, матеріалах конференцій, семінарів, круглих столів, симпозіумів тощо), у науково-практичних виданнях (науково-методичних і методичних рекомендаціях, науково-практичних і практичних посібниках). Встановлено, що напрацювання про особливості розслідування вбивств заручника або викраденої людини є фрагментарними та в повній мірі не вирішують проблематики, пов’язаної з формування відповідної окремої криміналістичної методики.
Виокремлено й охарактеризовано фактори, які в своїй сукупності визначають перспективність формування методики розслідування вбивств заручника або викраденої людини: якісно-кількісні показники злочинності загалом та в окремій сфері суспільних відносин; складність механізму вчинення кримінальних правопорушень окремого виду (групи); відсутність наукових праць, інформаційно-довідкової та методичної літератури, в яких були б сформовані рекомендацій щодо кримінально-правової кваліфікації, виявлення, документування та досудового розслідування; низький рівень обізнаності практичних працівників у закономірностях механізму вчинення кримінальних правопорушень окремого виду (групи), особливостях організації, планування та здійснення їх розслідування; недостатній рівень наукової розробки проблематики розслідування окремого виду (групи) кримінальних правопорушень; резонансність кримінального правопорушення окремого різновиду; політичні, соціально-економічні та безпекові зміни в суспільстві, що безпосередньо впливають на криміногенну ситуацію та особливості реалізації кримінальної процесуальної діяльності тощо. Доведено, що побудова запропонованої окремої криміналістичної методики є прогностичною діяльністю.
Зазначено, що виявлення всіх фактів умисного позбавлення особи життя, збирання доказів з метою забезпечення справедливого покарання винних у їх вчиненні осіб є важливим напрямом діяльності правоохоронних органів. Здійснено аналіз сформованих наукових підходів до тлумачення криміналістичної характеристики та визначення її ролі, зокрема через призму місця в структурі криміналістичної методики. Запропоновано під криміналістичною характеристикою вбивств заручника або викраденої людини розуміти інформаційну модель, яка представлена системою відомостей про закономірності в механізмі вчинення вказаного різновиду кримінальних правопорушень, яка дозволяє визначити оптимальну стратегію їх досудового розслідування з метою вирішення стратегічних і проміжних ситуативно зумовлених тактичних завдань на кожному з етапів розслідування. Виокремлено й охарактеризовано основні ознаки такої криміналістичної характеристики: системний характер; містить інформацію ретроспективного характеру про механізм учинення вказаного різновиду злочинів; дозволяє змоделювати подію кримінального правопорушення (вбивства заручника або викраденої людини) задля прогнозування напрямів його досудового розслідування, поведінки учасників кримінального провадження, ходу та результативності проведення окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій; прикладне значення, яке полягає у визначенні оптимальної стратегії досудового розслідування. З’ясовано, що криміналістична характеристика вбивств заручника або викраденої людини відіграє подвійне (синергію теоретичного та практичного) значення в структурі відповідної окремої криміналістичної методики.
