Савицька Н. В. Внутрішня незалежність судді адміністративного суду як засада здійснення адміністративного судочинства в Україні

Доведено, що незалежність є основним принципом і цінністю судової системи, а також мірилом її ефективності. Функція незалежності випливає з розподілу влади між гілками держави для захисту громадян у суперечках із державою. Однак наголос на незалежності також випливає із сенсів існування судової влади, щоб справедливо вирішувати будь-які спори переважно в умовах конфронтації. Наголошено, що одним із найважливіших показників побудови правової держави є наявність незалежної судової системи. Адже в демократичній правовій державі лише судова влада може остаточно вирішити правовий конфлікт. Але вона зможе виконати своє призначення лише тоді, коли буде справді незалежною, неупередженою та доступною для кожного, а закріплення прав і свобод у законодавчих актах – однозначним, ясним, точним, системним і доступним для всіх. Запропоновано виділяти такі два види незалежності судів: зовнішня незалежність (незалежність від інших гілок влади, службових і посадових осіб, незалежність від політичних сил і переконань судді) та внутрішня незалежність (незалежність від конфлікту інтересів, незалежність від голови суду та інших впливових суддів, працівників апарату суду). Надано визначення внутрішньої незалежності судді адміністративного суду в Україні. Під якою запропоновано вважати здатність суддів належно виконувати свої обов’язки, зокрема самостійно та неупереджено вирішувати кожну справу по суті, без впливу чи неправомірного контролю з боку голови суду, інших суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу. Обґрунтовано, що недотримання незалежності суду неминуче призводить до порушення принципу винесення рішення суддею на основі внутрішнього переконання. Адже через можливість неправомірного впливу внутрішні переконання та ідеали судді ситуативно або ж системно зазнають зовнішнього впливу, що поступово зумовлює їхнє деформування.