Забаровська С. М. Емоційна компетентність як чинник психологічного добробуту особистості

В основу дослідження покладено припущення про те, що психологічний добробут особистості є відносно стійким психологічним станом, який виявляється у переживанні задоволеності життям та відчутті повноти власного функціонування; емоційна компетентність особистості є інтегрованою психологічною характеристикою, яка полягає у сукупності знань, умінь і навичок, установок, цінностей та досвіду в емоційній сфері; емоційна компетентність є значущим чинником психологічного добробуту особистості. У першому розділі дисертації проведений аналіз теоретичних підходів до вивчення психологічного добробуту особистості. Розглянуто три основних підходи до вивчення психологічного добробуту: гедоністичний, евдемоністичний та інтегративний. Здійснено огляд наукових досліджень психологічного благополуччя українських науковців. Здійснена спроба аналізу та систематизації чинників і умов психологічного добробуту особистості. У роботі обґрунтовується положення, що всі чинники психологічного добробуту можна умовно об’єднати в чотири великі групи, які можна позначити узагальнюючими поняттями: «якість життя», «психічне здоров’я», «особистісні диспозиції» та «особистісне ставлення». Ці групи чинників у собі поєднують як об’єктивні, так і суб’єктивні аспекти психологічного добробуту. У найоптимальнішому поєднанні цих чинників з’являються найкращі умови для психологічного добробуту особистості. У другому розділі дисертації проаналізовані психологічні підходи до розуміння емоційної компетентності особистості. Здійснено огляд концепцій емоційного інтелекту, як вихідного поняття. Розглянуто наукові дослідження емоційної компетентності. Представлено структуру та множинні складові емоційної компетентності, яка трактується як інтегральна характеристика особистості, що поєднує в собі розвинені знання, уміння, навички, досвід, цінності та установки, що стосуються емоційної сфери. Обґрунтована трикомпонентна модель структури емоційної компетентності, де виділяються наступні компоненти: когнітивний (знання), діяльнісний (уміння та навички) та особистісний (досвід, установки, цінності). Зазначається, що ці компоненти можуть існувати та виявлятися двовекторно: інрапсихологічно (спрямовані на себе) та інтерпсихологічно (спрямовані на інших). У цьому розділі дисертації проаналізовано особливості розвитку емоційної компетентності на різних вікових етапах. Відстоюється припущення, що емоційна компетентність є набутою інтегральною характеристикою, яка розвивається в онтогенезі, базується на загальному психічному розвитку індивіда і є результатом научіння та інтеріоризації соціального досвіду. Викладено результати огляду сучасних досліджень щодо вивчення зв’язку емоційного інтелекту та емоційної компетентності людини з її суб’єктивним добробутом, емоційним благополуччям та успішністю життєдіяльності. Визначаються методичні засади діагностування емоційної компетентності особистості. Виділено три підходи до розуміння шляхів розв’язання проблеми діагностування емоційної компетентності: ототожнення емоційної компетентності з поняттям емоційного інтелекту, використання стандартизованих методик емоційного інтелекту для діагностування компетентності у сфері емоцій; розототожнення двох психологічних явищ і спроба пошуку чи розробки валідного діагностичного інструментарію для вивчення емоційної компетентності; розведення двох понять, але використання тестів емоційного інтелекту для діагностування емоційної компетентності особистості. Проаналізований відомий психологічний інструментарій для діагностування емоційної компетентності. У третьому розділі дисертаційного дослідження викладено програму та аналіз результатів емпіричного дослідження емоційної компетентності як чинника психологічного добробуту особистості. Описані етапи, методи і методики, схарактеризовано цільову групу та вибірку дослідження. Висвітлено концептуальні засади конструювання, процедуру та результати стандартизації авторського опитувальника на визначення психологічного добробуту особистості. На основі емпіричних даних та результатів їх математико-статистичного аналізу доводиться, що запропонований опитувальник є валідним та надійним психодіагностичним інструментарієм. Висвітлено результати другого етапу емпіричного дослідження, де за допомогою застосування методів математичної статистики підтверджено, що емоційна компетентність є значущим чинником психологічного добробуту особистості та задоволеності життям.