Перший розділ дисертації присвячено з’ясуванню загальних засад дослідження проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку проведення азартних ігор та лотерей в Україні шляхом виявлення стану дослідження цих проблем у вітчизняній правовій літературі та дослідження соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за порушення порядку проведення азартних ігор та лотерей в Україні.
Другий розділ роботи присвячено юридичному аналізу складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з порушенням порядку проведення азартних ігор та лотерей. Під час характеристики об’єктивних ознак цих складів з’ясовано, що родовим об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України, є суспільні відносини у сфері господарської діяльності. Його основним безпосереднім об’єктом у перших двох формах об’єктивної сторони є суспільні відносини, які встановлюють порядок провадження господарської діяльності з організації та проведення азартних ігор і лотерей. Також доведено, що таке діяння, як організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет, виходить за межі відносин у сфері господарської діяльності з огляду на те, що така діяльність знаходиться під абсолютною забороною. Обґрунтовано, що суспільні відносини моралі виступають додатковим об’єктом цього посягання: у перших його двох формах – додатковим факультативним, а у третій формі – додатковим обов’язковим.
Основним безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365-3 КК України є суспільні відносини у сфері реалізації працівником правоохоронного органу визначених законом прав та обов’язків відповідно до чинного законодавства та принципів права. Доведено, що суспільні відносини у сфері правосуддя виступають додатковим факультативним об’єктом цього посягання.
Встановлено, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України, характеризується трьома альтернативними формами діяння. У всіх трьох формах вказане діяння є злочином з формальним складом. Запропоновано поставити караність за його вчинення у залежність від настання певних наслідків вчиненого діяння, а також уніфікувати у межах однієї норми відповідальності як за безліцензійну діяльність, так і за діяльність, здійснену з порушенням ліцензійних умов. Запропоновано криміноутворюючою ознакою визнати вчинення діяння, передбаченого у двох перших його формах, у значному розмірі. Під значним розміром пропонується розуміти дохід, який у 100 та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення. Запропоновано для опису другої форми діяння передбаченого ст. 203-2 КК України застосувати лише термін «проведення» державної лотереї, який включає в себе і таке діяння, як «випуск» лотереї.
В ході дослідження суб’єктивних ознак з’ясовано, що питання суб’єкта складів, передбачених ст. 203-2 та ст. 365-3 КК України практично позбавлене дискусійності, однак, окремі його аспекти потребують подальших науковий обґрунтувань. Зокрема, суб’єктом незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей є така фізична особа, яка або не отримала ліцензію або не отримала статус оператора лотереї, в той час як отримати таку ліцензію, які і статус оператора лотереї може виключно юридична особа.
Констатовано недостатність кримінально-правових приписів, які повинні і можуть бути застосовані до такої юридичної особи. Запропоновано внести зміни до чинної редакції ст. 96-3 КК України та передбачити серед визначених у ній групі кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності вказівку на ст. 203-2 КК України.
Третій розділ дослідження присвячено питанням кваліфікації та караності складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з порушенням порядку проведення азартних ігор та лотерей. Запропоновано виключити із ч. 2 ст. 203-2 КК України вказівку про вчинення діяння групою осіб за попередньою змовою, а таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення цього кримінального правопорушення організованою групою, передбачити у ч. 3 ст. 203-2 КК України.
З’ясовування проблематики караності кримінальних правопорушень передбачених ст. 203-2 КК України та ст. 365-3 КК України вказує на некоректне конструювання санкцій вказаних кримінально-правових норм. Доведена надмірність кримінально-правової репресії за ці діяння та порушення принципу адекватності і справедливості покарання, як заходу кримінально-правового впливу. Узагальнення ж усіх викладених у роботі пропозицій щодо удосконалення положень кримінального закону у підсумку зводиться до необхідності виключення із нього статті 365-3 КК України та викладенні статті 203-2 КК України у новій редакції.
