Манюк О. В. Проблема символів у філософії Г.С.Сковороди.

Філософія Г.С.Сковороди. Дисертація присвячена аналізу проблеми символів у філософії Г.С.Сковороди. Історико-компаративний, структурно-семіотичний, герменевтичний, феноменологічний методи дослідження. Проведене філософське дослідження дозволило визначити принципи, що становлять основу сковородинівського символізму. З' ясувалося, що ці принципи сходять до ідей некласичної онтології. Основою теорії символу Г.С.Сковороди є вчення про дві натури. Це вчення відкриває в бутті мовний вимір. Мовний характер буття означає, що буття отримує певні форми лише у процесі самообгрунтування. Тому умовами буття, що обгрунтовує само себе, є, з одного боку, структура, що визначає можливість втілення буття ("видима натура"); з другого - метафізичне "ніщо". Дві натури разом становлять символ. Таким чином, за Г.С. Сковородою, процес самообгрунтування буття розгортається, як буття людини у символі. Логіка цього процесу викладена у вченнях про "Великий світ", серце та "Символічний світ". Множинність станів буття ("Великий світ") створюється онтологічним уявленням (істинним серцем людини) в обрії "Символічного світу". Сфера використання: навчальний процес.