Дем'янюк М. Б. Еволюційні процеси в українській прозі кінця ХІХ - початку ХХ ст. Форми та функції внутрішньогомонологічного мовлення.

Об'єктом дослідження є проза А.Тесленка, М.Яцківа, М.Коцюбинського, В.Стефаника, С.Васильченка в контексті української літератури ХІХ ст. та російської літератури кінця ХІХ - ХХ ст. Дисертація присвячена осмисленню еволюційних процесів, що відбувалися в українській прозі кінця ХІХ - початку ХХ ст. в контексті оновлення форм та функцій внутрішньомонологічного мовлення. У дисертації внутрішній монолог розглядається як один з найбільш ефективних засобів осягнення духовного "я" та духовних першооснов феномена авторства, яке присутнє у творі не лише у ставленні автора до своїх героїв, а й у самих цих героях як своєрідній проекції на ситуації. Найбільш поширеним різновидом внутрішнього монологу є той, у якому думка переадресовується героєві, і той, що належить безпосередньо авторові ( монолог автора і монолог героя), які , в свою чергу , також поділяються на підвиди (автокомунікація, монолог уявний, невласне-пряма мова, плин свідомості). Найсуттєвішою ознакою літератуної доби високого модерну є зміщення в иражальних акцентів художньої оповіді з сюжетоформуючих подій на події внутрішнього буття людини. Сфера використання: навчальний процес.