Гусар Н. І. Структура та функції абсолютної дієприкметникової конструкції у середньоанглійській мові.

Дисертацію присвячено дослідженню абсолютних дієприкметникових конструкцій у середньоанглійській мові. Абсолютна дієприкметникова конструкція відрізняється від аппозитивної дієприкметникової конструкції, оскільки остання не має власного суб'єкта, а узгоджується з суб'єктом у складі речення. Абсолютна дієприкметникова конструкція граматично не залежить від жодного члена речення, але її функція може бути визначена лише в межах речення. У розвитку абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійський період розрізняємо два етапи. На першому часовому зрізі (1150-1350) зустрічаються лише спорадичні вживання абсолютних дієприкметникових конструкцій, що за своєю структурою та функціями близькі до аналогічних давньоанглійських конструкцій. На другому часовому зрізі середньоанглійського періоду (1350-1500) відбулося ускладнення граматичного складу абсолютної дієприкметникової конструкції, вона інколи містить обставини зі значенням місця, часу, способу дії, підрядні речення і навіть абсолютні конструкції. У цей період нівелюються відмінкові закінчення дієприкметника та іменника, і навіть займенник почав використовуватися у називному відмінку, тому у середньоанглійський період переважають абсолютні дієприкметникові конструкції з суб'єктом у формі називного відмінка.