Дьяков І. М. Оцінка ефективності застосування стимуляторів синтезу оксиду азоту для лікування хронічного гломерулонефриту.

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності лікувальних заходів хворих на ХГН. Вивчено клініко-лабораторний перебіг захворювання і визначено фактори, котрі чинять позитивний або негативний вплив на ефективність патогенетичного лікування таких хворих. Досліджено стан обміну NO (рівень нітритів/нітратів, амінокислоти аргініну та циклічних нуклеотидів) при ХГН і у тварин з експериментальною моделлю гломерулонефриту, доведено, що у них відбуваються порушення в системі NO, крові та сечі, що залежить від клінічного перебігу захворювання. Застосування стимулятора синтезу NO небівололу у тварин з експериментальною моделлю захворювання відновлює метаболізм NO. Обгрунтовано доцільність лікування хворих на хронічний гломерулонефрит комбінованим призначенням небівололу в дозі 5 мг/добу та ІАПФ у середньодобових дозах.Включення до комплексу лікувальних заходів небівололу потенціює дію глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків. Визначено, що рівень калію в сечі >77 ммоль/добу та оксипуринолу в крові <117мкмоль/л є прогнознегативними ознаками щодо подальшого ефекту небівололу.