Ротова С. О. Особливості перебігу та ефективності лікування гломерулонефриту залежно від інфікованості та імунної реактивності хворих

Дисертацію присвячено вивченню чинників інфекційного генезу, які впливають на перебіг гломерулонефриту та ефективність його лікування. В дисертації представлено теоретичне узагальнення та визначено необхідність вирішення наукової задачі щодо підвищення ефективності лікування хворих на гломерулонефрит на основі виявлення супутніх хронічних вогнищ інфекції різної локалізації, їх збудників, стану імунної системи з метою застосування відповідних заходів санації організму та корекції імунного гомеостазу. Встановлено, що при нефротичному варіанті як гострого, так і хронічного гломерулонефриту мають місце висока інфікованість сечі, слизових оболонок уретри бактеріями, молікутами, хламідіями та наявність діагностично значущих титрів антитіл до перенесених вірусних інфекцій та доведено залежність характеру клінічного перебігу й ефективність його лікування від вищеназваних показників. Показано, що ГГН частіше переходить у хронічний у хворих, інфікованих мікоплазмами. За умови наявності мікст-інфекцій погіршується перебіг та знижується ефективність лікування хворих на ХГН. Встановлено, що активація В-ланки імунітету в період закінчення лікування гострого гломерулонефриту є прогностично несприятливою ознакою для хворого й свідчить про активність процесу та ймовірність розвитку рецидиву захворювання або переходу його в хронічну форму.