Сулима В. І. Свята Трійця в українській літературі ХІ-ХУ ст.: аспекти інтерпретації та художнього втілення.

У дисертації розглядається одне з малодосліджених питань давньої української літератури - Свята Трійця і її функціональна роль в українській літературі доби Середньовіччя. Викладено результати нового перегляду пам'яток літературної спадщини доби християнського Середньовіччя. Проаналізовано головні аспекти інтерпретації вчення про Святу Трійцю, що подавали у своїх творах Нестор-літописець, Лука Жидята, Феодосій Печерський, Іларіон Київський, Климент Смолятич, Кирило Турівський та ін. Досліджуються художньо-виражальні стилістичні засоби, якими послуговувались екзегети Київської Русі: ампліфікація, повторення, заперечення, багаторівневий сенс тексту - буквальний (історичний) і таємний (алегоричний), а також тропи (алегорія, порівняння, символ, уособлення тощо). Йдеться й про особливості засвоєння християнських сакральних символів та архетипів усною народною словесністю.