Гогохія Н. Т. Українське радянське місто 1929-1938 рр.: історико-соціальний аналіз.

На підставі широкого кола джерел дисертантка комплексно висвітлює процес розвитку українських міст у 1929-1938 рр. У роботі показано, що очевидні кількісні успіхи урбанізації в 30-х рр. супроводжувалися нерівномірністю в урбанізованості республіки, певною штучністю цього процесу. Стрижневою проблемою є з'ясування впливу влади на розвиток міста. На думку автора, саме в містах у зазначений період поступово формується система всебічного впливу на особистість через школу, засоби масової інформації, мистецтво, державні й громадські організації, діяльність яких повністю контролювалась партійним і державним апаратом. Урбанізація виявилася також одним із знарядь розповсюдження нової "пролетарської" культури серед усіх населених міст і прошарків українського суспільства, радянізації та русифікації населення республіки. За рахунок цілеспрямованої державної політики природний процес урбанізації української нації було загальмовано, оскільки вона була спрямована на створення штучної етнічної спільноти - радянськогонароду. Автором висвітлені зусилля влади зробити процес розвитку міст менш стихійним, припинити їх зростання адміністративно, що не дали позитивних результатів через залишковий принцип фінансування цієї сфери. Наслідком були проблеми комунального господарства і гостра житлова криза, на подолання яких не вистачало коштів, оскільки влада визначила для себе інші пріоритети - індустріалізацію за будь-яку ціну. Проаналізовано проблеми міського постачання, розглянуто створену урядом у досліджуваний період у містах систему централізованого розподілу, що базувалась на визначенні місця кожного городянина відповідно до його значущості у справі індустріалізації в складній ієрархії і була дієвим засобом маніпулювання населенням.