Об'єктом дослідження є процес формування шляхетсько-інтелігентських родин як ланок культурно-історичної тяглості українського народу та вивчення їх ролі в культурно-громадському житті України ХVІІІ-ХІХ ст. Мета дослідження полягає у вивченні родини Марковичів-Маркевичів як цілісної социокультурной системи, суб'єкти якої відігравали важливу роль у створенні нацонально-культурных цінностей української нації. Методичні засади дисертації складаються з міждисциплінарного методу, загально- та спеціальнонаукових методів дослідження та методів "сімейної історії". Міждисциплінарність дослідження забезпечено використанням принципів і методів таких дисциплін, як історія культури, історія літератури, генеалогія, історична психологія, соціологія, історіографія, гендерні студії. Загально- та спеціальнонаукові методи дослідження: метод синтезу і аналізу, структурний, історико-хронологічний, історико-порівняльний, персонологічний, проблемний, історіографічний методи, принципи класифікації і систематизації, прийом"розпорошеної історіографії". Спеціальні методи сімейної історії - метод реконструкції та метод соціальних трансмісій. Наукова новизна дослідження полягає у запровадженні методів і походів "нової сімейної історії" - напрямку, що склався у західній історичній науці в 1960-70 рр. - до вітчизняної історії. Актуальність звернення до історії сім'ї зумовлена специфікою історії України, однією з рис якої є перервність національно-державної традиції, коли функції держави перебирали на себе неформальні утворення - товариства, гуртки, дворянські "гнізда". Серед інших дворянсько-інтелігентських родин-"вогнищ" національної культури в історії України - відомий діяльністю своїх представників рід Марковичів-Маркевичів. У ході дослідження створена реконструкція роду Марковичів-Маркевичів, визначені шляхи і засоби передачі культурних настанов роду. Показано формування освітніх і фахових традицій, соціальних амбіцій. Висвітлено культурно-громадські прояви роду (в суспільному житті, розвитку літератури і мистецтва, в історичній науці). Розкрите соціокультурне значення родинності в історії України, запропонована диференціацію її типів. Встановлено, що родинність сприяла інтеграції української еліти до структури еліти загальноросійської. Застосовано етногеографічний підхід до проблеми ранньої історії роду, що додає новий вимір до процесу дослідження складу козацької старшини і міграційної історії України ХVІ - ХVІІ ст. Внесено доповнення щодо генеалогії роду Марковичів-Маркевичів на рівні ХІІ покоління молодшої гілки. Практичне значення дисертації полягає у тому, що вона може бути використана в лекційних курсах з історії України, історії української культури, історіографії історії України, історії регіонів, етнології тощо. Результати дослідження можуть бути враховані в процесі дослідження історії української державності, історії українського національного Відродження, історії української еліти, історії суспільної і наукової думки, історії україно-російських культурних взаємозв'язків. Результати роботи є підставою для подальших дослідженьсімейної історії як новітньої галузі української історичної науки.
