Об'єктом дослідження є взаємини між Україною та Болгарією 90-х років XX ст. у політичній, соціально-економічній та культурній сферах. Мета дослідження: проаналізувати сутність та тенденції розвитку відносин між Україною та Болгарією в 90-х pp. XX століття. Методологічну основу роботи складають наукові принципи дослідження. Застосування проблемно-хронологічного методу дозволило провести аналіз піднятих у дисертації проблем у їх динаміці та часовій послідовності. Застосування принципів детермінізму, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об'єктивного та суб'єктивного сприяло визначенню внутрішніх та зовнішніх взаємозв'язків і причинної зумовленості явищ розглядуваного періоду, всебічному дослідженню комплексу чинників (ґеополітичних і регіональних, соціально-економічних, військово-політичних, освітніх і наукових та ін.), які впливали на розвиток відносин між Україною та Болгарією. На основі емпірико-аналітичного та логічного методів автор проводить дослідження науково-теоретичної та інституційної бази міждержавних взаємин. Враховуючи, що дана тема не досліджена, у дисертації застосовано комплексний і системний підходи до вивчення українсько-болгарських відносин 90-х років XX ст. Керуючись проблемно-історичним та системно-хронологічним підходами до наукового осмислення відносин між Болгарією та Україною наприкінці XX ст., автор використав різновиди аналітичного методу, зокрема, історіографічного, структурного, функціонального, статистичного, а також методи синтезу й аналогій, індивідуалізації та узагальнення, актуалізації та синхронізації. У дисертації досліджена історія становлення та розвитку соціально-економічних, військово-політичних і мистецьких взаємин між Україною та Болгарією наприкінці XX століття, виділено традиційні сфери співробітництва, які навіть в умовах прагматизації стосунків, підтримували високий соціальний тонус відносин. Традиційно динамічними були стосунки в мистецькій сфері. Відродження національної культури болгар, які мешкають на українських теренах, розглядається крізь призму високої толерантності міжетнічних стосунків. Це в свою чергу, мало позитивний вплив на весь комплекс українсько-болгарських відносин. Рівень взаємодії Болгарії та України у світових (ООН, ОБСЄ, НАТО) чи регіональних (CEFTA, ЧЕС) структурах був епізодичним, що не дає можливості розглядати її комплексно. Лише в перспективі можна говорити про реальне наповнення поки-що задекларованого з обох сторін стратегічного партнерства конкретним змістом.
