Бреславець М. В. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування індукованих автоколивань у комплексному лікуванні хворих на обмежену склеродермію

Об’єкт дослідження: патогенез обмеженої склеродермії і лікування хворих на обмежену склеродермію. Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на обмежену склеродермію шляхом включення в комплексну терапію індукованих автоколивань шкіри і підлеглих тканин на підставі вивчення судинно-тромбоцитарного гемостазу, оцінки вегетативного статусу і ступеня ураження шкіри хворого.Теоретичні і практичні результати і новизна: на підставі вивчення показників варіабельності серцевого ритму вперше у хворих на обмежену склеродермію виявлені вегетативні регуляторні порушення. Встановлено порушення метаболізму вазоактивних простаноїдів PGI2 і TXA2, які проявляються відносною перевагою вазоконстриктивного TXA2 у порівнянні з групою контролю. Уперше розроблений метод акустичного аналізу індукованих автоколивань шкіри і підлеглих тканин, що дозволяє неінвазивно оцінити морфо-функціональні і структурні змінення шкіри. Запропонована і розроблена методика розрахунку інтегрального показника стану ВНС (INTEG), яка відображує ступінь вираженості вегетативних порушень у хворих на ОСк. Розроблений оригінальний спосіб лікування хворих на обмнежену склеродермію із застосуванням індукованих автоколивань. Ефективність впровадження: клінічна ефективність підвищується до 94,2%