Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування

У дисертації досліджується обумовленість кримінально-правової заборони завдання шкоди якісному стану земель та аналізується склад злочину, передбаченого статтею 239 КК України. Дисертант пропонує вважати родовим об’єктом забруднення або псування земель екологічну безпеку; основним безпосереднім об’єктом – нормальний якісний стан ґрунтового покриву земель, а предметом цього злочину – ґрунтовий покрив земель. Аргументовано доцільність виокремлення забруднення та іншого псування земель у самостійні форми злочинного впливу на землю. Наведено аргументи щодо визнання забруднення або псування земель зло-чином з похідними наслідками. Обґрунтовується точка зору про те, що суб’єктом забруднення є особа, яка зобов’язана дотримува-тися спеціальних правил тобто спеціальний суб’єкт злочину. Суб’єктом іншого псування земель є загальний суб’єкт злочину. У роботі наголошено, що злочин, передбачений статтею 239 КК України, зазвичай має складну форму вини. Необережне забруд-нення та псування землі пропонується не вважатизлочинним. Ав-тором внесені пропозиції щодо вдосконалення диспозиції та санк-ції статті 239 КК України.