Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблем рецидиву насильницької злочинності неповнолітніх. Розкрито стан дослідження проблем рецидиву насильницької злочинності неповнолітніх в України та окремих зарубіжних країнах. Встановлено, що сьогодні існує нагальна потреба вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із з’ясуванням: рецидиву кримінального насильства неповнолітніх як правової та кримінологічної категорії; кримінально-правового регулювання рецидиву кримінальних правопорушень за чинним законодавством України; зарубіжного досвіду запобігання рецидивної насильницької злочинності неповнолітніх; стану, структури, динаміки та інших показників рецидивної насильницької злочинності неповнолітніх; кримінологічної характеристики особи неповнолітнього, який вчиняє рецидивні насильницькі кримінальні правопорушення; детермінантів насильницької кримінально протиправної поведінки неповнолітніх під час рецидиву кримінальних правопорушень; загально-соціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуально-профілактичних заходів запобігання рецидиву насильницької злочинності неповнолітніх; механізму реалізації заходів запобігання рецидиву насильницької злочинності неповнолітніх.
Сформовано поняття насильницької злочинності неповнолітніх, під яким варто розуміти особливий вид злочинності, коли особи, які не досягли повноліття, вчиняють акти фізичного, вербального, психологічного або емоційного насильства проти інших осіб або майна.
Зазначено, що сучасний стан рецидивної насильницької злочинності серед неповнолітніх в Україні є складним і потребує системних заходів для його вирішення. Наразі українська влада та суспільство приділяють значну увагу проблемі злочинності серед неповнолітніх і впроваджують різноманітні програми та заходи для її запобігання та контролю. Проте, не дивлячись на ці заходи, в країні все ще стикаються з проблемами рецидивної насильницької злочинності серед неповнолітніх через недостатню увагу до їхніх потреб та недоліки в системі соціальної підтримки та реабілітації.
Констатовано, що вивчення зарубіжного досвіду надає важливу інформацію про можливі шляхи формування та реформування служби пробації та особливості її діяльності з виконання покарань, які не пов'язані з ізоляцією неповнолітніх від суспільства. Такий підхід дозволить удосконалити систему пробації в Україні та забезпечити ефективність її діяльності у сфері реабілітації та ресоціалізації неповнолітніх правопорушників.
Встановлено, що абсолютна кількість облікованих кримінальних правопорушень, які вчиняються повторно неповнолітніми, вказує на значне зниження з 2017 року. Проте варто відзначити, що ситуація з рецидивом кримінальних правопорушень не така однозначна, і хоча у 2019 році спостерігалося певне зниження, проте в цілому кількість рецидивів залишається високою. Обліковані кримінальні правопорушення: у 2013 році: 563560, у 2017 році: 523911, у 2022 році: 443212, у 2023 році: 439867. Відзначається стабільний спад кількості кримінальних правопорушень з 2017 по 2023 рік.
Відмічено, що особа, яка потрапляє у місця позбавлення волі, стикається з інтенсивним і складним впливом. Недостатньо визначати цей вплив як лише «моральний» у світі злочинності, хоча такий елемент існує навіть у пенітенціарних установах для неповнолітніх. Потрапивши в таке оточення, людина може відчути його насильницький характер.
Констатовано, що фактори, які визначають вчинення неповнолітніми кримінальних правопорушень, це конкретні причини і умови, які разом сприяють вчиненню кримінальних діянь особами, які ще не досягли вісімнадцятирічного віку.
