Рибалко Г. С. Клініко-патогенетичний взаємозв'язок і лікування хронічного бронхіту, поєднаного з ішемічною хворобою серця

Дисертацію присвячено визначенню клініко-патогенетичних взаємовідносин ІХС і хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку, підвищенню якості діагностики, прогнозуванню перебігу й лікуванню респіраторної патології. На підставі ЕКГ- і ЕхоКГ-досліджень встановлено, що ХОБ відрізняється від ХНБ частотою регургітацій в клапанах та залученням до процесу правих відділів серця, більшою (на 9%) товщею міжшлуночкової перегородки і задньої стінки лівого шлуночка, діаметром аорти (на 6%), систолічним тиском у легеневій артерії (на 29%), ЗЛСО (на 44%), ЗЛСО/ЗПСО (на 37%). Хронічний бронхіт з супутньою ІХС характеризується зменшенням концентрації холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини та сечової кислоти в респіраторній волозі, пригніченням легеневого кліренсу цих речовин. На результат лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС чинять вплив варіант захворювання, наявність артеріальної гіпертензії, систолічної і діастолічної дисфункції лівого шлуночка, а комбіноване застосування бронхолітиків, антибіотиків таІАПФ сприяє підвищенню ефективності терапевтичних заходів.