Арутюнян В. Л. Проблеми пізнання у творчості Г.С. Сковороди і Ж.-Ж. Руссо (історико-філософський аналіз).

Об'єкт - філософська спадщина Г.С. Сковороди і Ж.-Ж. Руссо. Мета - порівняльний аналіз проблем пізнання у філософській спадщині Сковороди і Руссо. Методи - принципи діалектики, системний та синергійний підходи, історико-компаративний, семантико-символічний методи. Історико-філософський аналіз проблем пізнання у творчості вітчизняного та західноєвропейського мислителів Сковороди і Руссо проведений у гносеологічному, ціннісному, етичному та екзистенційному аспектах. У ході дослідження виявлені й обгрунтовані положення, які визначають збіг пізнавальних позицій і стратегій мислення Сковороди і Руссо. Центральне місце у поглядах філософів на природу й витоки пізнання займає концепція "вічної та живої істини". "Вічна та жива істина" детермінує єдність та об'єктивований (інваріантний) сенс духовної діяльності людини, обумовлює, разом з тим, активність та дієвість, гнучкі й рухливі форми мислення. У творчому доробку Сковороди і Руссо віра виступає як невід'ємна складова процесу пізнання, розглядається у взаємному зв'язку з раціо, а ідея-осяяння - у зв'язку з дискурсивним мисленням. Сфера - навчальний процес.