Дудченко В. В. Біологічне обґрунтування системи захисних заходів від пірикуляріозу рису в умовах Південного Степу України

Дисертація присвячена обґрунтуванню системи захисних заходів рису від пірикуляріозу з урахуванням біологічних особливостей збудника хвороби. Встановлено, що патоген здатний добре зберігатися в осінньо-зимовий період. Найбільш придатним субстратом для збереження та відтворення інфекції у наступному вегетаційному періоді є уражені вузли та волоті рису. Оптимальна температура для вегетативного росту P. oryzae - 26-28 0С, для утворення спороношення оптимальною є температура в діапазоні від 22 до 25 0С. Визначено, що процес утворення конідій гриба на листках рису триває в середньому 21-у добу. Найбільше конідій (5761-8168 шт.) гриб продукує починаючи з шостої до десятої доби від моменту початку спороутворення. В умовах України збудник пірикуляріозу здатний формувати від 6 до 8 генерацій за вегетаційний період.Ураження рослин листковою формою у фазу трубкування спричиняє до недобору 27% - 93% урожаю, у фазу цвітіння - 12 - 68%. Волотева форма хвороби може бути причиною недобору урожаю выд 10% до 100%. Зменшенню шкідливості хвороби на 14,4 - 25,5% сприяє застосування фосфору та калію в поєднанні з високими нормами азоту N180P90K60+30.Серед районованих та перспективних сортів рису імунних до пірикуляріозу не виявлено. Менше уражувались Спальчик, Дніпровський, Антей, Янтарний, УкрНДС-6952, УкрНДС-6744, УкрНДС-7384. Найбільш токсичними для міцелію P. oryzae є фунгіциди бавістін та топсін М. Застосування їх у кількості 0,5-1,0 кг/га дозволяє знизити розвиток хвороби на 52,9 - 64,2%. Підвищенню економічної і господарчої ефективності фунгіцидів сприяє застосування їх разом з регуляторами росту рослин емістім С та агростимулін. Урожайність зерна рису при цьому становить 71,1-73,6 ц/га.