Асауленко Л. Г. Взаємодія сульфатредукуючих бактерій з металом у біоплівці.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню формування і функціонуванню біоплівки сульфатредукуючих бактерій як чинника мікробної корозії. Визначено, що штами сульфатредукуючих бактерій мають позитивний таксис до іонів заліза, та показано, що адгезія до сталі-3 корелює з агресивністю штамів. Встановлено, що катодна поляризація - один з найбільш поширених методів електрохімічного захисту металів, сприяє прикріпленню сульфатредукуючих бактерій до металу. Показано, що клітини біоплівки і планктону сульфатредукуючих бактерій продукують екзополімерні комплекси. Питома продукція екзополімерного комплексу агресивного штаму Desulfovibrio sp. Київ-10 в біоплівці на 3 порядки перевищує таку планктонних клітин. Встановлено, що кородуюче залізо прискорює синтез екзополімерів клітинами сульфатредукуючих бактерій. Досліджено вплив інгібітору корозії N-децилпіридиній хлориду (ДПХ) на адгезію сульфатредукуючих бактерій на сталі-3 та показано, що інгібітори сірководневої корозії впливають на можливість адгезуватись до сталі. У присутності інгібітору продукція екзополімерного комплексу клітинами планктону збільшувалась. Вперше застосовано метод тонких металевих матриць для дослідження впливу екзополімерного комплексу сульфатредукуючих бактерій на процес пошкодження сталі. Цей метод дозволяє у короткий термін (24 год) оцінити корозійну активність складових елементів біоплівки бактерій, що відрізняються за ступенем агресивності.