Михальчук Н. І. Мала проза Володимира Винниченка: від метафізичного до естетичного

Об'єктом дослідження є художня проза В.Винниченка, переважно малі епічні жанри - новели , частково-повісті та "Щоденник" письменника. Мета роботи полягає в дослідженні особливостей структурування метафізичного та естетичного в малій прозі В.Винниченка. За теоретично-методологічну основу дисертація має принципи деконструкції (Ф.Ніцше, Ж.Дерріда), психоаналізу (праці З.Фройда, Г.Маркузе, К.-Г.Юнга, Е.Фромма) та герменевтики. При оцінці літературних явищ в роботі залучаються історико-теоретичні моделі розвитку української літератури (праці Т.Гундорової, Н.Шумило), а також історико-літературні дослідження Лесі Українки, І.Франка, С.Єфремова. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу дослідити теоретичний спектр проблем метафізики як ключового поняття в традиції західноєвропейської культури; простежити розвиток метафізичних ідей у західноєвропейській культурі та їх кризу в к.ХІХ ст. і актуалізацію "філософії життя"; конкретизувати думку дослідників про вплив на творчість Володимира Винниченка "філософії життя". Картину світу в малій прозі В.Винниченка розглянуто в контексті деконструкції європейської культури як такої, що відзначається метафізичним світорозумінням. З урахуванням результатів попередніх досліджень це дасть можливість визначити місце творчості письменника в контексті українського модернізму. Галузь - українська література.