Тоїчкін Д. В. Українська шабля ХУІІ-ХУІІІ ст. як історичне джерело: витоки, типологія, виготовлення та поширення (за матеріалами музейних колекцій України).

В дисертації запропоновано класифікацію холодної зброї та визначено місце шаблі в ній, розроблено українську зброєзнавчу термінологію, узагальнено наукові погляди на історичний розвиток шаблі. На основі аналізу писемних джерел виявлено українські центри ремісничого виготовлення шабель: цехове та позацехове - Львів, Кам'янець, Київ, Стародуб та ін.; козацьке - Канів, Київ, Корсунь та ін.; сільське - с.Шабельники Черкаської області, досліджено шляхи поширення клинкової зброї в українських землях, встановлено місце шаблі в комплексі озброєння українського козака. Основну увагу приділено аналізу шабель з найбільших музейних колекцій України. Встановлено, що на озброєнні українських козаків перебували шаблі турецьких типів, перські шамшири, польсько-угорські, карабелі, ординки, "шаблі орла" та гусарські карабелі. Аналіз іконографічних джерел виявив пріоритети використання певних типів шаблі різними верствами українського населення. На науковому рівні обґрунтовано поняття "українські козацькі шаблі", що визначені як "козацькі шаблі" (сукупність морфологічних типів шабель, що знаходилися на озброєнні козаків), змонтовані в українських зброярських центрах.