Верезомська С. Ж. Ф. Ернст у пам’яткоохоронному русі України 1917-1933 рр.

Об’єкт – історичний розвиток системи охорони пам’яток старовини і мистецтва та музейного будівництва в 1917-1933 рр., який зумовлювався активізацією кращих сил української інтелігенції у розбудові національної культури. Мета роботи – комплексне дослідження на основі аналізу друкованих джерел, архівних матеріалів, періодичної преси, мемуарної літератури пам’яткоохоронної діяльності Ф. Ернста. Методи – аналітичний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, структурно-системний, конкретно-історичний аналіз. Практичне значення роботи полягає у використанні виявлених у процесі дослідження нових матеріалів, зроблених на їх основі узагальнень і висновків при підготовці узагальнюючих праць, навчальних посібників, робіт краєзнавчого характеру, вузівських і шкільних курсів з історії України, українського мистецтва та музейної справи. В дисертації показано, що унікальним явищем вітчизняної історії 1917-1933 рр. у контексті національного відродження була активізація кращих сил української інтелігенції у боротьбі за розбудову національної культури. Одним із таких вчених-ентузіастів був Федір Ернст, який відіграв помітну роль у процесі збереження української історико-культурної спадщини у 1917-1933 рр. У 1917-1933 рр. діяльність пам’яткоохоронних інституцій була тісно пов’язана з вітчизняним музейним будівництвом. Активну участь у цих процесах брав і Ф.Ернст, завдяки якому було засновано та збагачено численні музеї м. Києва. Працюючи над поповненням і дослідженням музейних колекцій, учений розробив розширену концепцію українського мистецтва та приклав багато зусиль для популяризації творчості видатних майстрів.