Ніщук Г. М. Розвиток спільної діяльності як чинник подолання мовленнєвих відхилень у першокласників.

Проблема мовленнєвих відхилень у першокласників має вагоме психолого-педагогічне значення. Адже повноцінний розвиток мовлення - передумова успішної навчальної діяльності, соціалізації й особистісного становлення першокласника. Як показало проведене дослідження, застосування самих лише логопедичних методів корекції мовленнєвих відхилень у першокласників виявляється загалом неефективним: прищеплені форми правильного мовлення проявляються як несталі, діти повертаються до узвичаєного дефектного мовлення, оскільки дітям з мовленнєвими відхиленнями властива усталена система соціальної поведінки, що пов'язана з специфікою особистості, сформованою за наявності мовленнєвих відхилень. Зміна усталеного (хоч і дефектного) мовлення веде до необхідності зміни системи адаптації в цілому. Відтак, застосування логопедичних методів корекції вимагає проведення й заходів психологічного супроводу, покликаного сприяти соціальній адаптації дітей у період подолання ними мовленнєвих відхилень. Проведені заходи психологічного супроводу спрямовувались на розвиток спільної діяльності як у дітей з мовленнєвими відхиленнями, так і з правильним мовленням. Це поліпшило процес адаптації дітей, які долали мовленнєві відхилення, мовленнєві зміни виявилися сталими, повернення до дефектного мовлення (відзначене у першокласників, що входили до контрольної вибірки і з якими заходів психологічного супроводу не проводилось) не спостерігалось.