Бєлих І. А. Дія озону на біополімери та озонові методи в кріобіології

Дисертаційну роботу присвячено вивченню впливу різних доз озону на біологічні об'єкти. В роботі експериментально досліджено два аспекти застосування озону в кріобіології: як стерилізуючого агенту для кріобіологічного обладнання і з метою стимуляції репарації нелетальних кріоушкоджень. Культивування бактерій Escherichia coli в озонованому середовищі М9 при дозах озону 0,12 - 0,35 мг/л призводить до росту швидкості поділу бактерій у другій половині логарифмічної фази і до виходу в стаціонарну фазу росту при більш високій концентрації бактерій при порівнянні з контролем. Дози озону 0,16 - 0,64 мг/л сприяють репарації проліферативних процесів дріжджоподібних грибів Candida albicans після заморожування-відтавання. Виявлено, що у присутності озону в дозах 0,16 - 0,48 мг/л збільшується стійкість еритроцитів до гемолізу в гіпертонічних умовах і при кріоконсервуванні еритроцитів. На прикладі біополімерів ферментної та не ферментної природи (холінестерази і бичого сироваткового альбуміну) показано, що озон в високих дозах (більше 0,3 г озону на 1 г біополімеру) призводить до деструкції біополімеру, що може бути поясненням одного з можливих механізмів знешкодження мікроорганізмів озоном. Уся сукупність отриманих результатів може бути використана в кріобіології при розробці нових протоколів консервування біологічних об'єктів.