Марютін О. Ф. Аскохітоз огірка і агробіологічне обґрунтування заходів обмеження його розвитку у закритому грунті

Дисертація присвячена вивченню етіології аскохітозу огірка та агробіологічному обѓрунтуванню заходів обмеження його розвитку. Визначено поширеність, розвиток, механізм та потенційну шкодочинність хвороби, що притаманна лише для умов зимових блокових теплиць, в яких вона представлена у змішаному фітопатокомплексі і є домінуючою в ньому. Досліджено біологічний цикл розвитку, який представлений ендогенним міцелієм, нестатевим пікнідіальним плодоношенням Ascochyta cucumeris Fautr. et Roum і статевим плодоношенням Didymella bryoniae (Pass.) Rehm, яке формуються епізодично. Основним джерелом інфекції є уражені рослинні рештки. Установлено, що поширеність і розвиток хвороби перебувають переважно у прямій залежності від гідротермічного режиму, що формується у тепличних спорудах. Хімічна дезінфекція рослин та культиваційних споруд і термічне знераження ґрунту зменшує життєздатність пікнідіального плодоношення збудника аскохітозу на рослинах на 55,3 % - 66,6 %. Установлена можливість застосування фунгіцидів: 25% байлетону, 70 % з.п. топсину М, 10 % к.е. топазу способами обприскування рослин, унесення їх у тепличний ґрунт самостійно або у вигляді бакових сумішей з мінеральними добривами та виготовлення на їх основі пасти для терапії аскохітозних стеблових некрозів. Одним з можливих напрямів боротьби з аскохітозом є використання гриба-антагоніста Trichoderma harzianum Rifai. Біоагент можна застосовувати способом обприскування рослин огірка і у формі пасти для терапії стеблових некрозів. Розрахунки економічної ефективності фунгіцидів і гриба-антагоніста при захисті рослин огірка від аскохітозу показали економічну доцільність їх застосування. Чистий прибуток був у межах 6,52 - 8,42 грн/м2.