Вегерчук С. М. Етнополітична історія населення Карпато-Причорноморських земель (друга половина ХІ – перша половина ХІІІ ст.)

Карпато-Причорноморські землі розглядаються як “природна історико-географічна структура”, в умовах якої проходила українська колонізація межиріччя Дністра, Пруту і Нижнього Подунав’я в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст. Досліджується складне і строкате етнодемографічне тло регіону – кочове, візантійсько-болгарське, слов’яно-волоське. Виявляються місце і роль основних етнополітичних і соціокультурних компонентів цієї колонізації на її різних етапах – бродників, берладників, галицьких вигнанців, “диких половців”. Обґрунтовується періодизація української колонізації, яка досягає найбільшої інтенсивності в другій половині ХІІ ст. Встановлюється існування слов’янського анклаву в Нижньому Подунав’ї, на ґрунті якого згодом виникли Берладське князівство і Берладська Січ. Доводиться факт утворення Берладської Січі на Дунаї, як історичного попередника Запорізької і Задунайської Січей.