Об’єкт дослідження: затримка статевого розвитку в дівчат-підлітків. Мета дослідження: підвищення ефективності лікування дівчат-підлітків із затримкою статевого розвитку на підставі визначення клініко-патогенетичних особливостей цієї патології у дівчат-підлітків, які виховуються в різних мікросоціальних умовах. Методи дослідження: клінічні, інструментальні, імуноферментні, радіоізотопні, спектрофотометричні та статистичні. Наукова новизна отриманих результатів: вперше доведено, що виховання дівчинки в різних мікросоціальних умовах призводить до неоднакових патогенетичних механізмів ЗСР, які відбиваються на особливостях клінічних проявів патології та ефективності негормональних методів лікування. Вперше показано, що у дівчат-підлітків із ЗСР, які виховуються в повних благополучних сім’ях, значно частіше ніж у їх одноліток із родин соціального ризику спостерігається більш виражена гіпоплазія матки та сполучення дефіциту маси тіла із затримкою росту. Для останніх більш характерними є відповідні віковій нормі розміри матки, порушення послідовності появи вторинних статевих ознак та шкірні прояви гіперандрогенії. Вперше доведено, що провідну роль у патогенезі ЗСР у дівчат із повних благополучних сімей відіграє зниження гонадотропної активності гіпофіза, що є причиною гіпоестрогенемії, у дівчат із сімей соціального ризику – відсутність стимулюючого впливу ПРЛ на статевий розвиток при його зниженні на тлі підвищених рівней індоламінів (серотоніну і мелатоніну). Вперше встановлено, що для хворих на ЗСР із соціопатичних сімей характерні високі показники стресу, в той час як при вихованні в оптимальних мікросоціальних умовах – висока особистісна тривожність. Вперше науково обґрунтовані диференційовані методи лікування дівчат-підлітків із ЗСР в порівнювальних групах. Практичне значення отриманих результатів: доведено неоднакову значущість факторів ризику виникнення ЗСР у дівчат із різних типів сім’ї. У повних благополучних сім’ях до більш значущих з них відносяться мала масатіла народженої при доношеній вагітності, затримка фізичного розвитку в препубертатному у періоді, захворювання травноїсистеми; у сім’ях соціального ризику це ускладнений перебіг перинатального періоду, хронічний психоемоційний стрес, хвороби ЦНС. На підставі уточнення патогенетичних механізмів ЗСР і визначення особливостей клінічних проявів патології в дівчат, які виховуються в різних мікросоціальних умовах, запропоновано патогенетично обумовлені диференційовані методи лікування (Деклараційні патенти на винахід № 28644А, № 45623А, № 68530А). Показано, що прогностично несприятливим показником відносно ефективності загальностимулюючої терапії в дівчат із сімей соціального ризику є знижений рівень ПРЛ у крові, в повних благополучних сім'ях – значно виражена гіпоестрогенемія. Обґрунтовано необхідність більш раннього застосування гормональної стимуляції статевого розвитку в дівчат із неблагополучних сімей вже при ЗСР ІІ ступеня.Розроблені методи лікування дівчат-підлітків із ЗСР впроваджено в практику роботи гінекологів дитячого і підліткового віку обласної дитячої клінічної лікарні та міського пологового будинку №2 м. Дніпропетровська, міської лікарні №3 м. Маріуполь, міського клінічного пологового будинку №1 м. Вінниця, міського клінічного пологового будинку №1 м. Чернівці, обласної дитячої клінічної лікарні м. Луганськ, Харківського міжрегіонального центру планування сім’ї та репродукції людини. Теоретичні дані впроваджено у навчальний процес кафедри перинатології та гінекології із циклом дитячої гінекології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Ступінь впровадження: в роботу дитячих гінекологів, педіатрів, сімейних лікарів. Сфера (галузь) використання: практична охорона здоров’я, дитяча гінекологія, педіатрія, сімейна медицина.
