Міхельсон Л. П. Смушкова та м'ясна продуктивність каракульських овець в умовах степової зони півдня України

Об'єкт дослідження: барани-плідники і вівцематки каракульської породи, чорного забарвлення, жакетного смушкового типу та одержане від них потомство (баранці до 10-місячного, ярочки - до 18-місячного віку).Предмет досліджень: жива маса, інтенсивність росту й розвитку, смушкові і м'ясні якості, лінійні та вагові показники кістяка й внутрішніх органів, гістоморфометричні показники шкіри, технологічні властивості шкурок, морфологічний та біохімічний склад крові. Методи досліджень: експериментальний, зоотехнічний, зоохімічний, гематологічний, гістологічний, біометричний. Наукова новизна результатів: уперше в умовах степової зони півдня України при виробництві продукції каракулівництва доведена доцільність розподілу вівцематок на технологічні групи за типом конституції. Встановлена можливість диференційованого використання потомства вирощеного за традиційною технологією зони інтенсивного землеробства від вівцематок міцної і ніжної конституції для виробництва смушків, а грубої - для виробництва м'яса. Практичне значення одержаних результатів: використання потомства вівцематок міцного типу конституції сприяє збільшенню виходу середньозавиткових ягнят до 60,7 %, ніжного - до 58,8 ;%, а матерів грубого типу - поліпшенню забійного виходу до 51,8 %. Річний економічний ефект від реалізації смушків потомства вівцематок міцного й ніжного типів конституції в розрахунку на одну голову становить 3,8 грн. прибутку, грубого - 0,5 грн. збитків. Матеріали проведених досліджень використані при розробці "Програми розвитку каракулівництва Одеської області до 2010 року".