Іванюха Т. В. Трансформація жанрів античної літератури у творчості неокласиків.

У роботі проаналізвано генологічні джерела поезії київських митців-неокласиків О.Бургардта, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Рильського, П.Филиповича. Проведено паралелі між двома феноменами класицистичного типу: українською неокласикою та античним класицизмом. Визначено типологічні сходження в літературно-мистецькому житті Риму "золотого" віку Августа (І ст. до н. е. - І ст. н. е.) та України 20-х рр. ХХ ст., періоду "розстріляного Відродження", розглянуто основні аспекти естетико-поетологічної спадкоємності. Основним предметом дослідження стала проблема трансформації в оригінальній поезії неокласиків таких античних жанрів, як елегія, епіграма, ідилія та жанри панегіричної типології. Проаналізовано наступні напрямки трансформації жанрів античної лірики: стилізація (ода); карнавально-сміхова стилізація та пародія (епітафія, елегія); наслідування (епіталама, сколій, мім, буколіка); архаїзуючі інновації - суміщення античної жанрової домінанти з "молодшими" жанрами сонета (у випадку елегії) та сонетоїда (епіграма); інтерсеміотична інтерпретація жанрів - включення нелітературних дискурсів (архітектурного, скульптурного тощо) у тканину літературного твору (екфрасис).