Маслій Ю. В. Етіопатогенетичні механізми та способи корекції синдрому слабкої відповіді яєчників в програмах екстракорпорального запліднення.

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0407U004050

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.01 - Акушерство та гінекологія

18-10-2007

Спеціалізована вчена рада

Д 26.003.03

Анотація

Робота присвячена вивченню етіопатогенетичних механізмів виникнення синдрому слабкої відповіді яєчників (ССВЯ), способів його прогнозування та корекції. На підставі вивчення анамнестичних даних, загальноклінічних, лабораторних досліджень, даних ехографії та ендоскопії, генетичних досліджень визначено, що у патогенезі ССВЯ основну роль (70% випадків) відіграють віковий фактор та наявність оперативних втручань на додатках матки, в частині випадків (близько 4%) у цих пацієнтів зустрічаються алелі високого ризику та премутації гена FMR1. На підставі проведення гормональних досліджень (фолікулостимулючий гормон (ФСГ), антимюлерів гормон (АМГ)), двох- та трьохвимірного ехографічного та доплерографічного обстеження визначено, що прогностичними ознаками ССВЯ слугують біохімічні маркери: концентрація ФСГ та АМГ в сироватці крові в ранній проліферативній фазі менструального циклу та трьохвимірні ехографічні та доплерографічні показники резерву яєчника: кількість антральних фолікулів, трьохвимірний об'єм яєчників, васкуляризаційний індекс. В залежності від етіопатогенетичного чинника виникнення ССВЯ, розроблена диференційована лікувальна тактика. У пацієнтів з оперативними втручаннями в анамнезі доречно використовувати модифікований протокол контрольованої гіперстимуляції яєчників: короткий із застосуванням агоністів та антагоністів гонадотропін-рилізинг гормону, а для жінок без оперативних втручань в анамнезі - довгий лютеїновий протокол з агоністами гонадотропін-рилізинг гормону. Для всіх категорій пацієнтів із ССВЯ запропоновано використання екстракорпорального запліднення в природному циклі, що дозволяє отримувати сприйнятливу для цієї категорії пацієнтів частоту настання вагітності з меншими матеріальними та фізичними навантаженнями. Розроблений в роботі лікувальний алгоритм дозволив підвищити частоту настання вагітності у жінок до 35 років до 33,3%, у жінок 36 років і старше до 16,6 %.

Файли

Схожі дисертації