Пастух С. М. Югославський "воєнний" роман 70-80-х років ХХ ст.: засоби моделювання та парадигма історичної пам'яті.

Дисертацію присвячено дослідженню югославської (сербської та хорватської) "воєнної" прози 70-80-х рр. ХХ ст. на матеріалі романів "Ніж", "Молитва" В.Драшковича та "Бомба", "Пан полковник", "Тіла і душі" М.Божича. До наукового обігу введено новий літературний матеріал, який осмислено й систематизовано, вміщено у контекст югославського літературного процесу та масиву літератури про Другу світову війну в літературах інших країн. Уперше в українському слов'янознавстві здійснено спробу висвітлити характер і особливості югославського роману про війну на одному з кульмінаційних етапів його еволюції, розкрити причини і головні напрямки її якісного "стрибка", який відбувся на рубежі 70-80-х рр. і пов'язаний, насамперед, з утвердженням погляду на події війни та народно-визвольної боротьби як на невід'ємну складову історичного минулого нації. Увагу зосереджено на проблемах історичної пам'яті, зв'язку сюжетних часів у рамках оповідної структури твору, нової ідентичності головного героя як основи для пошуку нової міжетнічної та міжконфесійної єдності, а також на морально-етичних аспектах "воєнної" теми та наслідках остаточної відмови літератури від принципу позитивності героя як обов'язкового атрибуту "своїх" учасників НВБ.