Голеня І. О. Координаційні сполуки міді(ІІ) та заліза(ІІІ) з піридилгідроксамовими кислотами

Дисертація присвячена дослідженню моно- та поліядерних комплексів, а також координаційних полімерів міді(ІІ) та заліза(ІІІ) з новими полідентатними лігандами - піридилгідроксамовими кислотами. Розроблено методики синтезу, виділено в індивідуальному стані та охарактеризовано за допомогою аналітичних та фізико-хімічних методів 37 нових моно-, бі- та поліядерних координаційних сполук та координаційних полімерів, встановлено їх склад та способи координації лігандів. Методами потенціометричного рН-титрування, електронної та ЕПР-спектроскопії і ESI мас-спектрометрії вивчено комплексоутворення піридин-2,6-дигідроксамової кислоти з іонами міді(ІІ) у водних розчинах, встановлено константи стійкості утворюваних комплексів та характер їх розподілу в залежності від рН. Методом рентгеноструктурного аналізу досліджено будову 15 синтезованих сполук, зокрема 2 моноядерних та 13 бі- та поліядерних комплексів і координаційних полімерів. Відкрито два нових способи координації гідроксаматних груп, знайдено новий мотиволігомеризації гідроксаматних лігандів у присутності йонів міді(ІІ) з утворенням безпрецедентних тетра- та октаядерних структур. Проведено дослідження температурної залежності магнітної сприйнятливості синтезованих комплексів міді(II) в інтервалі температур 1,7-300 К. Встановлено, що піридин-2-гідроксамова і піридин-2,6-дигідроксамова кислоти є ефективними оберненими конкурентними інгібіторами мідьвмісного ензиму тирозинази.