Рибак О. А. Хасидизм як вияв реформаційних процесів в іудаїзмі на території Російської імперії в середині XVIII – на початку XX сторіччя.

Дисертація висвітлює реформаційні процеси в іудаїзмі, що відбувалися на території Російської імперії в середині XVIII – на початку XX сторіччя. Складна політично-економічна ситуація та духовний занепад в іудействі, викликані зовнішніми причинами, призвели до поширення месіанських рухів, а пізніше і до виникнення нової релігійної течії – хасидизму. Хасидизм, реформувавши зовнішній бік релігії та демократизувавши її, швидко охопив територію межі осілості та поширився за її кордони. Поступово, однак, на більшості територій він перетворився на цадикізм – обожнювання цадика і регресивну силу в іудействі. Боротьба хасидів з їх противниками міснагідами за домінування в єврейській спільноті закінчилась перемогою хасидизму та руйнацією традиційної єврейської общини. Так хасидизм, виступивши спочатку як суто релігійний реформаційний рух, призвів до руйнації традиційної єврейської спільноти.