Попик Ю. В. Формування фрустраційної толерантності менеджерів освіти в умовах спільної діяльності

Фрустраційна толерантність як психологічна стійкість до фрустраторів, що базується на здатності індивіда до об'єктивної оцінки проблемної ситуації завдяки особистісній, соціальній і професійній значущості, є важливою передумовою і головною умовою адаптації та реалізації менеджера у освітянській практиці, ефективної реалізації спільної діяльності. За даними констатувального експерименту представлено фрустраційну толерантність як структуру, що утворюється когнітивним, емоційним і конативним складниками. Визначено, що у менеджерів освітніх закладів, котрим властива стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність, превалює емоційна складова. За інтолерантності, провідними компонентами виступають коґнітивність і конативність. Найуспішнішими в спільній діяльності виявилися менеджери освітніх закладів, котрим притаманна стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність з привалюванням емоційного та конативного складників . Натомість інтолерантні менеджери продемонстрували недостатність розвитку навиків спільної діяльності. Розроблена й апробована програма формування фрустраційної толерантності менеджерів освітніх організацій, спрямована на розвиток когнітивно-стильових особливостей та умінь спільної діяльності, позитивно позначилася на розвиткові толерантності до фрустрації. Відтак, когнітивно-стильові особливості менеджера сприяють становленню поведінкових стереотипів, в яких втілюється конативна складова толерантності до фрустрації.