Слесарева Д. О. Лікування та реабілітація хворих на демодикоз з урахуванням виразності біохімічних, імунопатологічних реакцій та морфологічних змін.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню та новому вирішенню проблеми підвищення ефективності лікування, профілактики та реабілітації хворих на демодикоз. Установлено, що тяжкість клінічного перебігу демодикозу була зумовлена тривалістю захворювання та наявністю супутньої патології, значною мірою вираженою з боку ШКТ і гормональними порушеннями у жінок. Вивченням рівнів МСМ у крові й у сечі, а також антитіл до ліпополісахариду доведено наявність синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на демодикоз, що супроводжується підвищенням рівню МСМ у сироватці крові та зниженням рівню МСМ у сечі. Встановлено, що в патології дерматозу істотну роль відіграє окислювальний стрес, маркером якого є наявність у сироватці крові карбонільних груп окислених білків, підвищення рівню яких відбиває ступінь тяжкості захворювання. Вивчення морфологічного субстрату різних клінічних варіантів дерматозу дозволило виявити закономірну зміну тканинних і клітинних реакцій в епідермісі та дермі, що дає підставу для встановлення діагностичних критеріїв різних клінічних форм демодикозу. З урахуванням отриманих результатів розроблено та впроваджено у практику патогенетично обґрунтований метод комплексної диференційованої терапії, профілактики та реабілітації демодикозу із призначенням препаратів ультрасорб, циклоферон, тіотріазолін, аерозоль "Спрегаль" та ефіроносів за різними схемами залежно від тяжкості перебігу захворювання та типу шкірної секреції пацієнта.